Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Олексія ОМЕЛЬЯНА,
членів Комісії: Ярослава ДУХА, Ігоря КУШНІРА (доповідач), Володимира ЛУГАНСЬКОГО,
за участі:
кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Наталії ЄФІМЕНКО,
представника Громадської ради доброчесності Марії ГОРБАНЬ,
розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Єфіменко Наталії Вікторівни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
Стислий виклад інформації про кар’єру кандидата.
Єфіменко Наталія Вікторівна, дата народження – ___________ року, громадянка України.
У 2000 році Єфіменко Н.В. закінчила Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого, отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста (диплом спеціаліста серії ХА № 11939382 від 06 лютого 2000 року).
У 2024 році Єфіменко Н.В. захистила дисертацію «Оскарження нормативно-правових актів за правилами адміністративного судочинства» та здобула науковий ступінь кандидата юридичних наук.
Професійну діяльність розпочала у 1992 році на посаді секретаря-референта МЦ «Архітектури та дизайну».
З червня до вересня 1993 року працювала на посаді секретаря-машиністки Міжрегіонального торговельного будинку «Веста-Маркет».
З жовтня 1993 року до квітня 1994 року працювала на посаді директора магазину «Будинок науки та техніки».
З квітня 1994 року до червня 1996 року працювала на посаді директора НПФ «Светлана-Х».
З лютого 1996 року до вересня 1999 року працювала на посаді юрисконсульта АО «Мастер-Холдинг», а з вересня 1999 року до жовтня 2001 року – на аналогічній посаді КПЧ «Мега-Транс».
З жовтня 2001 року до листопада 2004 року працювала на посаді консультанта Дзержинського районного суду міста Харкова.
Указом Президента України від 16 листопада 2004 року № 1419/2004 Єфіменко Н.В. призначено на посаду судді Київського районного суду міста Харкова строком на п’ять років (присягу судді складено 08 листопада 2005 року). Постановою Верховної Ради України від 15 квітня 2010 року № 2135-VI її обрано на посаду судді цього ж суду безстроково.
Адміністративних посад Єфіменко Н.В. не займала.
До інших органів суддівського самоврядування, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції Єфіменко Н.В. не обиралася.
Рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема стосовно судді Київського районного суду міста Харкова Єфіменко Н.В.
Рішенням Комісії від 28 вересня 2018 року № 1787/ко-18 суддю Київського районного суду міста Харкова Єфіменко Н.В. визнано такою, що відповідає займаній посаді.
Інформація про участь кандидата в конкурсі.
Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс).
До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернулась Єфіменко Н.В. як особа, яка відповідає вимогам, визначеним пунктом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.
Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 1/ас-24 Єфіменко Н.В. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
Рішенням Комісії від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду в межах Конкурсу. Єфіменко Н.В. допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.
Рішенням Комісії від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. Єфіменко Н.В. допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).
Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено декодовані результати виконання практичного завдання та загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. Єфіменко Н.В. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 визначено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів Харківського апеляційного суду проводить постійна колегія № 5 Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Відповідно до цього ж рішення здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Духа Я.М.
Рішенням Комісії від 08 жовтня 2025 року № 186/зп-25 здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів Харківського апеляційного суду між членами колегії № 5 Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 08 жовтня 2025 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Кушніра І.В.
Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, Вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Відповідно до частини п’ятої статті 75 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України встановлює результати спеціальної перевірки на засіданнях колегій.
За результатами спеціальної перевірки Єфіменко Н.В. уповноваженими працівниками секретаріату Комісії складено довідку від 06 жовтня 2025 року № 21.2-580/25. Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України, Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Із наданих на запит Комісії відповідей не отримано інформації, що перешкоджає Єфіменко Н.В. зайняттю посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посади з підвищеним корупційним ризиком.
Комісією у складі колегії № 5 проведено 31 березня 2026 року співбесіду із кандидатом Єфіменко Н.В., досліджено матеріали досьє, зокрема висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, усні та письмові пояснення кандидата, загальновідому та загальнодоступну інформацію щодо кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.
Джерела права та їх застосування.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Частиною першою статті 69 Закону визначено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Статтею 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.
Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.
Частинами першою та другою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Пунктами 1.1 та 1.4 розділу 1 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (зі змінами) (далі – Положення), передбачено, що кваліфікаційне оцінювання – це встановлена законом та Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для суддів (кандидатів на посаду судді).
Відповідно до частини першої статті 85 Закону та пункту 1.6 розділу 1 Положення кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: складання кваліфікаційного іспиту, дослідження досьє та проведення співбесіди.
Пунктами 5.6, 5.8 розділу 5 Положення визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання, а саме: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час кваліфікаційного іспиту) – 400 балів (з яких: рівень когнітивних здібностей – 60 балів; рівень знань з історії української державності – 40 балів; рівень загальних знань у сфері права – 50 балів; рівень знань зі спеціалізації суду відповідного рівня – 100 балів; рівень здатності практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації – 150 балів. Особиста компетентність – 50 балів (рішучість та відповідальність – 25 балів, безперервний розвиток – 25 балів) та соціальна компетентність – 50 балів (ефективна комунікація – 12,5 бала, ефективна взаємодія – 12,5 бала, стійкість мотивації – 12,5 бала, емоційна стійкість – 12,5 бала). Критерії доброчесності та професійної етики – 300 балів.
Оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки (пункт 5.7 розділу 5 Положення).
Результати оцінювання відповідності кандидата за критерієм професійної компетентності.
Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: когнітивні здібності; знання історії української державності; загальні знання у сфері права; знання зі спеціалізації суду відповідного рівня; здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації.
Пунктом 2.2 розділу 2 Положення визначено, що кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Показники відповідності кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюються на підставі результатів складення кваліфікаційного іспиту.
Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 призначено кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах та визначено таку черговість етапів його проведення: перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.
За результатами першого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація), Єфіменко Н.В. набрала 143 бали.
За результатами другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей, Єфіменко Н.В. набрала 53,4 бала.
За результатами виконання практичного завдання з кримінальної спеціалізації суду Єфіменко Н.В. набрала 124 бали.
Водночас пунктами 8.1, 8.2 розділу 8 «Перехідні положення» Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами), визначено, що положення щодо анонімного тестування з історії української державності, передбачені Положенням, вводяться в дію з 30 грудня 2024 року, якщо інший строк не встановлено законом, та поширюються на іспити, призначені після цієї дати. У разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.
Ураховуючи, що кандидат Єфіменко Н.В. не складала іспиту на знання історії української державності, нею успішно складено інші тестування та виконано відповідні практичні завдання, Комісія до загального результату іспиту додає 40 балів.
Відповідно до пункту 6.3.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.
Отже, загальний результат складеного Єфіменко Н.В. кваліфікаційного іспиту становить 360,4 бала, що свідчить про підтвердження нею здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критерієм особистої компетентності.
Згідно з пунктом 2.4 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток.
Пунктом 2.5 розділу 2 Положення визначено, що рішучість – це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.
Відповідно до пункту 2.6 розділу 2 Положення відповідальність – це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.
Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо (пункт 2.7 розділу 2 Положення).
Комісією 06 серпня 2025 року надіслано запит Єфіменко Н.В. щодо надання пояснень та доказів (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують її відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності.
На адресу Комісії 18 серпня 2025 року надійшли пояснення кандидата.
Дослідивши письмові пояснення кандидата та обговоривши під час співбесіди показники особистої компетентності, члени Комісії індивідуально оцінили критерій особистої компетентності такими балами: за показниками «рішучість» та «відповідальність» (20, 19, 20, 21), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення – 20; безперервний розвиток (20, 19, 20, 21), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення – 20; загальний бал за критерій – 40.
З огляду на викладене Комісія зазначає, що кандидатом продемонстровано належний рівень рішучості, відповідальності та безперервного розвитку.
Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 40 балів із 50 можливих, що є вищим за 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що кандидат підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критерієм соціальної компетентності.
Згідно з пунктом 2.8 розділу 2 Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: ефективна комунікація; ефективна взаємодія; стійкість мотивації; емоційна стійкість.
Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією (пункт 2.9 розділу 2 Положення).
Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок (пункт 2.10 розділу 2 Положення).
Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи на посаді судді (ці фактори співпадають із реальними умовами роботи в межах правого поля); має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави (пункт 2.11 розділу 2 Положення).
Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо) (пункт 2.12 розділу 2 Положення).
Ураховуючи письмові пояснення Єфіменко Н.В. та відповіді, надані під час співбесіди, Комісія встановила, що кандидат продемонструвала належний рівень соціальної компетентності.
Критерій соціальної компетентності індивідуально оцінено членами Комісії такими балами: за показниками ефективна комунікація (11, 11, 11, 11), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення – 11; ефективна взаємодія (10, 10, 11, 11), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення – 10,5; стійкість мотивації (10, 10, 11, 11), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення – 10,5; емоційна стійкість (11, 11, 11, 11), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення – 11; загальний бал за критерій – 43.
Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 43 бали із 50 можливих, що є вищим за 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики.
Згідно з пунктом 2.13 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу.
Під час оцінювання відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо (пункт 5.11 Положення).
Для оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі – Показники).
Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Показників під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам використовуються інформаційні та довідкові системи, реєстри, бази даних та інші джерела інформації, зокрема суддівське досьє (досьє кандидата), та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подані згідно із Законом України «Про запобігання корупції».
Пунктом 5.10 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення.
Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225 (пункт 5.12 Положення).
При оцінюванні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності Комісією враховується істотність будь-якої обставини чи порушення, які можуть свідчити про його невідповідність цим критеріям.
Комісією під час співбесіди з метою встановлення відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджено таку інформацію.
У матеріалах суддівського досьє кандидата на посаду судді Єфіменко Н.В. міститься інформація щодо несвоєчасного надсилання судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР), а саме:
- за 2017 рік – 378 судових рішень або 16,31 % (розглянуто справ – 2 318);
- за 2018 рік – 555 судових рішень або 15,79% (розглянуто справ – 3 518);
- за 2019 рік – 553 судових рішень або 15,68 % (розглянуто справ – 3 527);
- за 2020 рік – 1 877 судових рішень або 52,99 % (розглянуто справ – 3 542);
- за 2021 рік – 1 272 судових рішень або 50,20 % (розглянуто справ – 2 534);
- за 2022 рік – 717 судових рішень або 70,29 % (розглянуто справ – 1 020);
- за 2023 рік – 820 судових рішень або 51,44 % (розглянуто справ – 1 594);
- за 2024 рік – 272 судових рішень або 19,24 % (розглянуто справ – 1 414).
Кандидат пояснила, що рівень її судового навантаження значно вищий порівняно із середнім показником у суді та регіоні, що підтверджується наявною в суддівському досьє інформацією. Крім того, кандидат зазначила, що суд тривалий час функціонує в умовах кадрового дефіциту, що зумовлює значну кількість справ у її провадженні.
Кандидат також зазначила, що значну частину випадків фіксації порушення строків надсилання судових рішень до ЄДРСР становлять постанови у справах про адміністративні правопорушення. Відповідно до частини першої статті 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи, а її копія протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої її винесено. За поясненнями кандидата, з огляду на складання та вручення таких постанов у межах триденного строку з моменту їх оголошення в судовому засіданні, що об’єктивно впливає на дату їх підписання, такі рішення формально обліковуються як надіслані до ЄДРСР із порушенням установленого строку.
Крім того, кандидат зазначила, що під час обрахування порушення строків надсилання судових рішень до ЄДРСР держателем реєстру не враховуються положення законодавства, зокрема статті 115 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) та статті 124 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), якими врегульовано порядок обчислення процесуальних строків у випадках, коли останній день строку припадає на вихідний день.
Також кандидат зазначила, що протягом 2022–2024 років порушення строків надсилання судових рішень до ЄДРСР також було зумовлено періодичною відсутністю електропостачання та доступу до мережі Інтернет.
Оцінивши надані кандидатом пояснення та досліджені матеріали суддівського досьє, Комісія зазначає таке.
Наведені кандидатом обставини щодо підвищеного рівня судового навантаження та тривалого функціонування суду в умовах кадрового дефіциту об’єктивно могли впливати на своєчасність надсилання судових рішень до ЄДРСР. Комісія також враховує специфіку розгляду справ про адміністративні правопорушення, зокрема встановлений законодавством порядок оголошення постанов та строки вручення їх копій, що в певних випадках може впливати на дату підписання судового рішення та, відповідно, на обчислення строків його надсилання до ЄДРСР.
Водночас Комісія враховує динаміку вказаних показників.
Так, із 2 318 розглянутих справ за 2017 рік надіслано до ЄДРСР із порушенням строку 378 судових рішень або 16,31%.
У 2018–2019 роках при значному збільшенні кількості розглянутих справ на 1 200 (до приблизно 3 500 справ на рік) кількість несвоєчасно надісланих рішень до ЄДРСР становила приблизно 550 на рік, що становить близько 16%, тобто цей показник порівняно з 2017 роком практично не змінився.
Водночас у 2020 році при тій самій кількості розглянутих справ (приблизно 3500) кількість несвоєчасно надісланих судових рішень збільшилася до 1 877 або 52,99%, тобто становила більше половини.
У 2021 році при значному зменшенні кількості розглянутих справ на 1 000 (до 2500 справ) кількість несвоєчасно надісланих судових рішень становила 1 272 або 50,20%, тобто залишалася на рівні половини.
У 2023 році при значному зменшенні кількості розглянутих справ на 1 000 (до 1 500 справ) кількість несвоєчасно надісланих судових рішень становила 820 або 51,44%, тобто залишалася на рівні половини.
Проте у 2024 році при приблизно тій самій кількості розглянутих справ, а саме 1 414, кількість несвоєчасно надісланих судових рішень становила 272 або 19,24 %.
Ураховуючи викладене, доводи кандидата щодо особливостей обрахування строків держателем реєстру, а також впливу обставин, пов’язаних із періодичною відсутністю електропостачання та доступу до мережі «Інтернет» у 2022–2024 роках, Комісія бере до уваги як такі, що тільки частково аргументують причини допущених порушень і не пояснюють у повному обсязі таку значну кількість несвоєчасно надісланих судових рішень до ЄДРСР, а саме половину від розглянутих справ протягом трьох років, особливо при тенденції значного зменшення кількості розглянутих справ.
Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
Згідно з преамбулою цього закону його метою є забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства.
Відповідно до підпунктів 1,3 пункту 19 розділу ІІІ Показників сумлінність – старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків.
Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно:
1) ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим;
2) під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів.
З огляду на вказане Комісія вважає, що зазначена кількість судових рішень, внесених до ЄДРСР несвоєчасно, може свідчити про наявність у кандидата певних труднощів в ефективній організації своєї роботи та про несумлінне виконання обов’язку, покладеного на нього законодавством.
За результатами оцінки цієї обставини Комісія доходить висновку, що описане порушення не є несумісним із зайняттям посади судді, однак впливає на оцінку кандидата в бальному еквіваленті за критеріями професійної етики та доброчесності, а саме за показником «сумлінність». У зв’язку з цим Комісія у складі колегії вирішила знизити бали за вказаним показником на 15 балів.
Комісією також проаналізовано інформацію, викладену у висновку ГРД.
До Комісії 02 лютого 2026 року надійшов висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді Єфіменко Н.В. критеріям доброчесності та професійної етики.
Зазначений висновок ГРД разом із додатками до нього, а також додаткові запитання Комісії були надіслані кандидату того ж дня.
Кандидат Єфіменко Н.В. 27 березня 2026 року надіслала до Комісії письмові пояснення щодо висновку ГРД та відповіді на поставлені запитання.
Під час співбесіди Комісією з метою встановлення відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання було досліджено обставини, викладені у висновку ГРД, зокрема, що кандидат, не перебуваючи на робочому місці, ухвалила понад 50 судових рішень.
На питання Комісії щодо ухвалення рішень у період навчання, відпусток, відряджень та тимчасової непрацездатності кандидат надала такі пояснення:
1. Стосовно навчання в Харківському регіональному відділенні НШСУ:
- 27 травня 2015 року у справах № 640/8938/15-к, № 640/7120/15-к, № 640/2283/15-к кандидат після завершення навчання поверталася на робоче місце та розглядала справи;
- у період з 05 до 09 грудня 2022 року у справах № 640/255/16-к, № 953/8565/21 навчання проводилося в онлайн-форматі, у зв’язку з чим кандидат перебувала на робочому місці; ухвали постановлено після завершення навчання в той самий день.
2. Стосовно ухвалення рішень під час відпусток, тимчасової непрацездатності та відряджень:
- у період з 02 до 13 березня 2009 року у справах № 2-1584/05 та № 2-848/09/05 дати рішень зазначені помилково;
- у період з 01 до 02 березня 2011 року ухвали про відкриття провадження та постанови у справах про стягнення соціальних виплат ухвалювалися без участі сторін; дати їх постановлення зазначені помилково, ймовірно, у зв’язку з первинним впровадженням системи електронного документообігу;
- у період з 11 липня до 12 серпня 2011 року ухвали та постанови ухвалювалися без виклику сторін; дати їх постановлення зазначені помилково, більш детально пояснити ці обставини неможливо у зв’язку з давністю подій;
- у період з 08 до 12 лютого 2012 року (період тимчасової непрацездатності) кандидат зазначила, що рідко буває тимчасового непрацездатною; можливе погіршення стану здоров’я зумовило звернення до лікаря в той самий день, однак детальні дані про час звернення відсутні через відсутність електронної реєстрації у відповідний період;
- 26 квітня 2012 року у справах № 2018/6288/2012 та № 2018/5485/2012 ухвали постановлені у зв’язку з тим, що наказ про відрядження був скасований;
- у період з 30 квітня до 08 травня 2013 року у справі № 640/9439/13-к дата ухвали, ймовірно, зазначена помилково;
- у період з 27 серпня до 10 вересня 2013 року у справі № 640/13461/13-к дата ухвали, ймовірно, зазначена помилково;
- у період з 19 січня до 02 лютого 2015 року у справі № 640/22425/14-ц дата ухвали, ймовірно, зазначена помилково;
- у період з 24 квітня до 12 травня 2017 року у справі № 640/7591/18 рік постановлення ухвали зазначено як «2017», тоді як фактично – «2018»;
- 18 лютого 2018 року під час відрядження до Харківського апеляційного суду для участі у спільних зборах місцевих загальних судів дати постановлення ухвал співпадають із періодом відрядження, яке завершилося до закінчення робочого дня, після чого кандидат повернулася на робоче місце;
- у період з 25 до 26 червня 2020 року у справі № 953/25548/19 дата ухвали про відкриття провадження, ймовірно, зазначена помилково;
- у період з 14 до 29 вересня 2020 року у справі № 953/13941/20 дата судового наказу, ймовірно, зазначена помилково.
Кандидат також зазначила, що сумніви щодо її фактичного перебування в суді під час ухвалення рішень слід оцінювати з урахуванням загальної кількості розглянутих нею справ за тривалий період здійснення правосуддя. За її словами, технічні помилки та описки не можуть бути повністю виключені, особливо в попередні роки, коли автоматизована система документообігу не функціонувала належним чином, а відповідні відомості вносилися вручну.
Водночас кандидат наголосила, що приділяє належну увагу дотриманню процесуальних строків і правильності оформлення судових рішень та зробила відповідні висновки із зазначених випадків.
Наведені у висновку ГРД обставини щодо ухвалення кандидатом судових рішень у періоди навчання, відпусток, відряджень та тимчасової непрацездатності підлягають оцінці з урахуванням конкретних фактичних даних щодо кожного такого випадку, а також умов здійснення правосуддя у відповідні періоди.
Із наданих кандидатом пояснень слідує, що значна частина таких випадків пов’язана з технічними неточностями у фіксації дат постановлення судових рішень, можливими описками, а також особливостями функціонування автоматизованих систем документообігу, особливо на етапі їх впровадження. В окремих випадках ухвалення рішень відбувалося після фактичного повернення кандидата до виконання службових обов’язків або за обставин, які об’єктивно не виключали можливості здійснення правосуддя.
Водночас Комісією не виявлено і не отримано доказів того, що кандидат фактично здійснювала правосуддя з істотним порушенням вимог процесуального законодавства або поза межами можливості виконання своїх повноважень.
Однак Комісія враховує, що за період з 2012 до 2024 року (включно) кандидатом загалом розглянуто 27 991 справу, тобто, дійсно, виконано значну роботу.
Крім того, основна кількість судових рішень, наведених у висновку ГРД, це справи 2009–2015 років (особливо 2011 року), тобто, по-перше, справи десяти-п’ятнадцятирічної давності, по-друге, періоду, на початку якого відбувалося впровадження, розвиток та оновлення автоматизованих систем документообігу, а також їх освоєння суддями та працівниками апаратів судів.
З огляду на викладене, враховуючи характер встановлених обставин, їх поодинокість у співвідношенні зі значним загальним обсягом розглянутих справ, а також відсутність ознак систематичності чи умислу, Комісія дійшла висновку, що зазначені недоліки не є істотними та не свідчать про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.
Таким чином, зазначені обставини не впливають на оцінювання кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики та не є підставою для зменшення кількості балів.
Крім цього, у висновку ГРД надано інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, однак потребує з’ясування під час співбесіди.
1. Зокрема, встановлено, що відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік кандидат набула право користування земельною ділянкою, розташованою у місті Харкові, власником якої є Харківська міська рада. Водночас у майнових деклараціях за 2012–2023 роки відомості щодо права користування зазначеним об’єктом нерухомого майна кандидатом не відображались.
Також у пункті 2 частково вказано, що згідно з відомостями з майнових декларацій за 2012–2020 роки кандидат декларує право користування гаражем, розташованим у місті Харкові. Водночас площа цього об’єкта у декларації за 2012 рік зазначена в розмірі 12 кв. м, за 2013–2014 роки – 15 кв. м, а за 2015–2020 роки – 24 кв. м.
Під час співбесіди кандидат пояснила, що фактично йдеться про тимчасову споруду (гараж), розміщену на відповідній земельній ділянці, право користування якою було надано для встановлення такої конструкції. За словами кандидата, вона декларувала цей об’єкт як нерухоме майно, однак помилково не відображала відомості саме про земельну ділянку як окремий об’єкт. Кандидат також зазначила, що усунула відповідну неточність та в декларації за 2025 рік відобразила право користування земельною ділянкою, а також зазначила гараж як об’єкт незавершеного будівництва.
У своїх письмових поясненнях до співбесіди кандидат пояснила таке.
Рішенням виконавчого комітету Київської районної ради міста Харкова від 06 травня 2003 року № 105-6 дозволено, як виняток, до реконструкції двору Єфіменко Наталії Вікторівні установку гаража у дворі житлового будинку АДРЕСА_1.
На виконання пункту 2 зазначеного рішення отримано відповідні дозволи та проєкт управління містобудування, архітектури та земельних відносин на встановлення гаража.
На виділеній згідно з проєктом ділянці первісно було встановлено металевий сарай, який утеплювали, що збільшило його зовнішні розміри. Згодом у межах цієї ж ділянки було збудовано цегляний гараж, площа якого за проведеними вимірами становить 24 кв. м.
Об’єкт існує на законних підставах – на підставі рішення органу місцевого самоврядування, а саме: виконкому Київської районної ради міста Харкова від 06 травня 2003 року № 105-6. Технічна інвентаризація не проводилась з огляду на тимчасовий (до реконструкції двору) характер користування. Вказаний гараж обліковувався в ЖЕКу, а оплата за користування включена до квартирної плати. Первинні технічні характеристики гаража документально не фіксувалися. Технічний паспорт не виготовлявся.
Після запровадження у 2016 році електронного декларування, що передбачало зазначення площі об’єкта, який перебуває в користуванні суб’єкта декларування, з метою надання повної інформації щодо фактичного користування кандидат зазначала розміри за самостійно здійсненими вимірами будівлі.
Під час заповнення декларації за 2024 рік кандидат не змогла ввести відповідний номер об’єкта нерухомості через його відсутність і тому зазначила рішення виконкому про надання дозволу на встановлення гаража. З огляду на відсутность у рішенні виконкому розмірів ділянки, на якій дозволено встановлення гаража, а також відсутність таких відомостей у плані, що є додатком до проєкту, площу земельної ділянки, на якій збудований гараж, вона зазначити не могла.
З метою усунення будь-яких сумнівів у стороннього спостерігача щодо законності постійного користування зазначеним гаражем кандидат вважала за необхідне відображати його з початку декларування у всіх своїх майнових деклараціях.
З цього питання Комісія зазначає таке.
У декларації за 2015 рік кандидат декларувала користування зазначеним об’єктом як сараєм площею 15 кв. м на підставі дозволу на будівництво Харківської міської ради.
У деклараціях 2016–2020 років кандидат декларувала користування зазначеним об’єктом як гаражем площею 24 кв. м на підставі рішення виконкому Київської районної у місті Харкові ради.
У декларації за 2024 рік цей об’єкт відображено як користування земельною ділянкою Харківської міської ради без зазначення площі.
У декларації за 2025 рік цей об’єкт відображено як користування земельною ділянкою Харківської міської ради на підставі дозволу на встановлення гаража (без зазначення площі), а також як гараж – об’єкт незавершеного будівництва.
Згідно з наданим кандидатом рішенням виконавчого комітету Київської районної ради міста Харкова від 06 травня 2003 року № 105-6 дозволено, як виняток, до реконструкції двору Єфіменко Наталії Вікторівні установку гаража у дворі житлового будинку АДРЕСА_1 та вказано про необхідність розробки проєкту саме гаража.
Водночас питання надання земельної ділянки на будь-якому правовому титулі та необхідності оформлення відповідних документів щодо її відведення в натурі в зазначеному рішенні не врегульовано.
Також кандидатом надано ситуаційний план, складений районним архітектором, який містить лише орієнтовні конфігурацію та місцезнаходження земельної ділянки без кількісних показників, необхідних для визнання його повноцінним документом щодо відведення земельної ділянки в натурі.
Доказів реєстрації гаража як об’єкта нерухомості з проведенням технічної інвентаризації, фіксацією його технічних характеристик та виготовленням технічного паспорта Комісії не надано.
З огляду на наведене та відсутність чіткої правової визначеності, а саме належних правовстановлювальних документів, якими прямо визначено правовий титул на зазначені гараж та земельну ділянку, а також їх технічні характеристики, Комісія вважає, що кандидат вжила всіх можливих заходів для належного та достовірного декларування цього об’єкта в деклараціях за 2012–2020 та 2024–2025 роки, хоча і різними способами.
Водночас Комісією встановлено, що в деклараціях за 2021–2023 роки відповідний об’єкт узагалі не було відображено в жодному статусі.
Належних та достовірних пояснень з цього питання кандидатом не надано.
Як зазначено вище, відповідно до пункту 19 Показників, сумлінність – це старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків.
Згідно з пунктом 7 частини сьомої статті 56 Закону суддя зобов’язаний подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
З урахуванням характеру виявленого порушення, тривалості періоду недекларування, а також того, що кандидат тривалий час до і після вказаного періоду 2021–2023 років відображала зазначений об’єкт у деклараціях, тобто повністю відсутні ознаки його умисного приховування, Комісія вважає, що такі обставини свідчать про наявність порушення, яке не може бути визнане несуттєвим.
Комісія дійшла висновку, що допущене кандидатом порушення при декларуванні не є таким, що несумісне із зайняттям посади судді, однак впливає на оцінку кандидата в бальному еквіваленті за критеріями професійної етики та доброчесності, а саме за показником «сумлінність». У зв’язку з цим Комісія у складі колегії вирішила зменшити бали за вказаним показником на 15 балів.
2. ГРД зазначає, що відповідно до майнових декларацій за 2012–2024 роки кандидат декларує право користування критою стоянкою, розташованою у місті Харкові. У деклараціях за 2012–2014 роки площа зазначеного об’єкта нерухомості вказана в розмірі 15 кв. м, тоді як у деклараціях за 2015–2024 роки – 30 кв. м.
Під час співбесіди кандидат пояснила, що зміна зазначених показників площі об’єктів нерухомості зумовлена відсутністю технічної документації та необхідністю самостійного визначення відповідних характеристик після запровадження електронного декларування. Зокрема, за її словами, після впровадження у 2016 році електронної форми декларації, яка передбачала обов’язкове зазначення площі об’єктів нерухомості, нею було самостійно здійснено заміри критої стоянки, за результатами яких визначено її фактичну площу – 30,1 кв. м.
Оцінивши надані кандидатом пояснення, Комісія зазначає, що розбіжності у відомостях щодо площі вказаних об’єктів нерухомості є обґрунтованими та зумовлені об’єктивними причинами, зокрема відсутністю технічної документації та змінами фізичних характеристик об’єктів.
Комісія також враховує, що кандидат послідовно декларувала наявність відповідного об’єкта нерухомості, а уточнення його характеристик відбувалося у зв’язку з узгодженням відомостей з фактичними даними.
Комісія дійшла висновку, що зазначені обставини не свідчать про порушення кандидатом вимог законодавства у сфері фінансового контролю та не впливають на оцінювання її за критеріями доброчесності та професійної етики.
3. У висновку ГРД зазначено, що під час дослідження дисертації кандидата на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук «Оскарження нормативно-правових актів за правилами адміністративного судочинства», зокрема з використанням онлайн-системи перевірки текстів, виявлено ознаки академічної недоброчесності, які, за твердженням ГРД, полягають у значному обсязі самоцитування без належних посилань.
Кандидат пояснила, що наказом Міністерства освіти і науки України від 23 вересня 2019 року № 1220 «Про опублікування результатів дисертації на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08 жовтня 2019 року за № 1086/34057, який дотепер є чинним, зокрема підпунктом 2 пункту 2 передбачено, що основні наукові результати дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук має бути висвітлено не менше ніж у трьох наукових публікаціях, які розкривають основний зміст дисертації.
Таким чином, наявність уривків із основними положеннями, висновками та рекомендаціями дисертації в опублікованих кандидатом наукових статтях не свідчить про допущення нею порушення принципів академічної доброчесності у вигляді самоплагіату, а навпаки, вказує на належне виконання вимог зазначеного нормативного-правового акта.
Невиконання таких вимог унеможливлювало б подальший захист кандидатської дисертації.
Також, на думку кандидата, наявні підстави для врахування за аналогією положень абзацу третього пункту 9 Порядку присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року № 44.
За змістом цих положень не вважається самоплагіатом використання здобувачем своїх наукових праць у тексті дисертації без посилання на ці праці, якщо вони попередньо опубліковані з метою висвітлення в них основних наукових результатів дисертації та вказані здобувачем в анотації дисертації.
Комісія бере до уваги таке.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 23 вересня 2019 року № 1220 «Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук» основні наукові результати дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук мають бути висвітлені не менше ніж у трьох наукових публікаціях, які розкривають її основний зміст.
У відповідному пункті висновку ГРД йдеться про самоцитування саме трьох статей кандидата в дисертації.
Як зазначає ГРД, дисертацію захищено кандидатом у 2024 році, тоді як статті датовані: одна – 2023 роком, дві – 2024 роком, тобто вони фактично передували захисту дисертації.
За викладених обставин у Комісії відсутні достатні та достовірні підстави для висновку, що в діях кандидата мав місце самоплагіат, а не виконання вимог зазначених нормативно-правових актів.
З огляду на викладене Комісія дійшла висновку, що наведені у висновку ГРД обставини не свідчать про порушення кандидатом вимог доброчесності та професійної етики та не впливають на оцінювання кандидата за відповідними критеріями.
4. ГРД встановлено, що відповідно до майнової декларації за 2020 рік сукупний дохід кандидата становив 1 454 554 грн. Порівняно з майновою декларацією за 2019 рік кандидату вдалось збільшити свої заощадження у 2020 році на 7 000,00 дол. США, 3 000,00 євро та 112 233,00 грн. Водночас вона здійснила видатки на придбання легкового автомобіля на суму 603 219,00 грн та митні платежі на суму 204 000,00 грн.
На думку стороннього спостерігача, кандидат, маючи сукупний дохід у розмірі 1 454 554 грн за 2020 рік, не могла одночасно здійснити зазначені заощадження та понести вказані витрати. Серед іншого, обставини придбання автомобіля свідчать про те, що транспортний засіб було придбано на аукціоні. Як правило, такі автомобілі потребують ремонту та технічного обслуговування для експлуатації та реєстрації, що, ймовірно, зумовило додаткові витрати. Крім того, упродовж 2020 року кандидат здійснила дві закордонні поїздки до Туреччини тривалістю 14 днів кожна, що також потребувало відповідних витрат.
Під час співбесіди кандидат пояснила, що придбання автомобіля здійснювалося із використанням як поточних доходів, так і раніше сформованих заощаджень, які частково були використані на момент придбання та відновлені упродовж 2020 року. Кандидат надала детальну інформацію щодо вартості автомобіля, митних платежів, витрат на транспортування, придбання запасних частин та проведення ремонту, зазначивши, що автомобіль було придбано на аукціоні в пошкодженому стані, що зумовило необхідність додаткових витрат.
Також кандидат повідомила про отримання у 2020 році доходу від відчуження належного їй транспортного засобу, що вплинуло на загальний фінансовий стан, а також надала пояснення щодо здійснення витрат на відпочинок, зазначивши, що такі витрати були помірними та здійснювалися з урахуванням обставин, зокрема придбання туристичних послуг за зниженими цінами у зв’язку з пандемією COVID-19, «гарячим» туром та старістю готелю перед реновацією.
У письмових поясненнях із доданням відповідних підтверджувальних документів кандидатом наведено детальний розрахунок витрат у 2020 році, згідно з яким їх загальний обсяг становив 1 336 176 грн.
Як зазначила кандидат, інших значних витрат у 2020 році вона не здійснювала. Різниця між отриманим доходом та понесеними витратами становила 118 378 грн, що в середньому становить 9 865 грн на місяць (118 378:12), що еквівалентно 365 дол. США. Це відповідає приблизно 4,7 прожиткового мінімуму для працездатної особи у 2020 році (9 865:2 102 ≈ 4,7). За відсутності утриманців, проживанні у власному житлі у відносній близькості до місця роботи та відсутності інших значних витрат в умовах обмежень, встановлених у зв’язку з пандемією COVID-19, зазначеного рівня витрат, за словами кандидата, було достатньо для забезпечення її потреб.
Оцінивши надані кандидатом пояснення та співставивши їх із відомостями декларації, Комісія дійшла висновку, що наведені обставини є логічними, послідовними та підтверджують можливість здійснення кандидатом відповідних витрат і формування заощаджень за рахунок задекларованих доходів та раніше накопичених коштів.
З огляду на викладене, Комісія не встановила невідповідності рівня життя кандидата задекларованим доходам, а тому зазначені обставини не впливають на оцінювання кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики.
5. ГРД вказує, що кандидат закрила провадження у п’яти справах про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Кандидат надала пояснення в кожній справі. Основною причиною відкладення розгляду таких справ назвала відсутність належного повідомлення осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, про дату, час та місце судового розгляду. Кандидат зазначила, що за відсутності доказів належного повідомлення особи розгляд справи за її відсутності є недопустимим та призводить до порушення права на захист і справедливий суд.
Кандидат наголосила, що під час розгляду таких справ керувалася вимогами законодавства щодо необхідності повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин справи, а також практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої провадження у справах про адміністративні правопорушення має відповідати гарантіям, передбаченим статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, кандидат звернула увагу на об’єктивні труднощі, пов’язані з належним повідомленням учасників процесу, зокрема організаційного та матеріально-технічного характеру, які мали місце у відповідні періоди.
Водночас кандидат зазначила, що кількість справ, закритих у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, є незначною у співвідношенні із загальною кількістю розглянутих нею справ цієї категорії.
Оцінивши надані кандидатом пояснення, Комісія зазначає, що дотримання суддею процесуальних гарантій, зокрема права особи на участь у розгляді справи та належне повідомлення про судове засідання, є складовою принципу справедливого суду та враховує, що в наведених випадках відкладення розгляду справ було зумовлено необхідністю забезпечення таких гарантій, а не недобросовісною поведінкою кандидата.
Ураховуючи незначну кількість таких випадків у загальному обсязі розглянутих справ, Комісія дійшла висновку, що зазначені обставини не свідчать про порушення кандидатом критеріїв доброчесності та професійної етики.
6. У висновку ГРД зазначено, що кандидат закрила провадження у дев’яти справах про адміністративне правопорушення за статтею 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства) у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Кандидат зазначила, що відповідно до частини другої статті 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 КУпАП, розглядаються протягом доби. Кандидат пояснила, що на момент розгляду частини справ закон прямо вимагав обов’язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у справах за статтею 173-2 КУпАП.
Відсутність такої особи, а також належного підтвердження її повідомлення позбавляла суд можливості повно і всебічно дослідити обставини справи, отримати пояснення як джерело доказів та ухвалити законне рішення без порушення права на захист.
На можливість своєчасного розгляду справ істотно вплинули об’єктивні фактори, зокрема неналежне матеріально-технічне забезпечення суду, труднощі з поштовим зв’язком, а також надзвичайні обставини, пов’язані з початком повномасштабної збройної агресії рф, що фактично унеможливили належне повідомлення учасників справ і забезпечення їх явки.
Також кандидат наголосила, що в окремих справах строки притягнення до адміністративної відповідальності спливли ще до моменту їх надходження до суду, що виключало можливість ухвалення іншого рішення, окрім закриття провадження.
Оцінивши надані кандидатом пояснення, Комісія дійшла висновку, що закриття проваджень було зумовлене переважно об’єктивними причинами та вимогами процесуального законодавства, а наведені обставини не свідчать про недотримання кандидатом принципів здійснення правосуддя.
Отже, враховуючи незначну кількість таких випадків у загальному обсязі розглянутих справ, Комісія дійшла висновку, що зазначені обставини не свідчать про порушення кандидатом критеріїв доброчесності та професійної етики.
7. Кандидат закрила провадження у п’яти справах про адміністративне правопорушення за статтею 172-6 КУпАП (порушення вимог фінансового контролю) у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення у чотирьох справах кандидат визнала винними осіб у вчиненні адміністративного правопорушення, однак винні особи уникнули відповідальності.
Кандидат пояснила, що відповідно до частини другої статті 268 КУпАП участь особи у справах цієї категорії є обов’язковою. Це означає, що суд був позбавлений можливості розглянути справи за відсутності таких осіб без ризику істотного порушення їхнього права на захист і скасування постанов апеляційною інстанцією.
Крім того, кандидат звернула увагу, що у більшості випадків саме поведінка осіб (неявка в судові засідання, подання численних клопотань про відкладення, посилання на хворобу чи інші обставини), а також невиконання постанов про привід об’єктивно унеможливлювали своєчасний розгляд справ у межах строків, визначених статтею 38 КУпАП.
В окремих справах також мали місце недоліки в оформленні адміністративних матеріалів (зокрема, складання декількох протоколів з однаковим номером, що суперечить вимогам законодавства), що виключало можливість їх розгляду по суті та зумовлювало повернення матеріалів на доопрацювання. Такі обставини додатково впливали на перебіг строків притягнення до відповідальності.
Наведені обставини свідчать, що закриття проваджень за статтею 172-6 КУпАП було зумовлене не формальним підходом судді чи ігноруванням суспільної важливості справ про фінансовий контроль, а об’єктивними процесуальними обмеженнями та поведінкою самих осіб, які притягались до адміністративної відповідальності.
Отже, сукупність встановлених обставин дає підстави вважати, що кандидат діяла в межах наданих їй повноважень, дотримувалась процесуальних гарантій прав осіб та вживала необхідних заходів для забезпечення розгляду справ, а закриття проваджень було наслідком об’єктивних факторів, а не неналежного виконання нею обов’язків.
Ураховуючи незначну кількість таких випадків у загальному обсязі розглянутих справ, Комісія дійшла висновку, що зазначені обставини не свідчать про порушення кандидатом критеріїв доброчесності та професійної етики.
8. ГРД зазначає, що кандидатом у період з 30 липня 2010 року до 20 листопада 2012 року ухвалено 546 рішень російською мовою, а в період з 20 листопада 2012 року до 04 вересня 2015 року — ще 66 рішень російською мовою. Це викликає сумніви щодо дотримання вимог законодавства, відповідно до яких судочинство здійснюється державною мовою. Окремо звертається увага на випадки, коли назва рішення та формула «Іменем України» викладені російською мовою, тоді як основний текст рішення — українською.
Кандидат зазначила, що переважна більшість таких рішень ухвалена у кримінальних справах, які розглядалися за правилами КПК України 1960 року. Відповідно до його положень судочинство могло здійснюватися не лише українською мовою, а й мовою більшості населення відповідної місцевості.
Кандидат звернула увагу, що на момент розгляду справ у Харківській області російська мова мала статус регіональної, що дозволяло її використання у судочинстві за згодою сторін. У більшості випадків підсудні заявляли клопотання про здійснення провадження російською мовою, а досудове розслідування та обвинувальні висновки також складалися цією мовою.
Кандидат наголошувала, що використання російської мови було спрямоване на забезпечення права осіб на захист і справедливий суд, зокрема права розуміти суть обвинувачення та брати повноцінну участь у процесі.
Рішення після 2012 року стосувалися справ, які підлягали розгляду за правилами КПК 1960 року відповідно до перехідних положень.
Окремі випадки використання російської мови у справах про адміністративні правопорушення кандидат пояснює винятковими обставинами (зокрема, необхідністю забезпечення прав особи, яка не володіла українською мовою).
Змішане використання мов (назва російською, текст українською) кандидат пояснює технічними особливостями автоматизованої системи документообігу («Д-3») та використанням шаблонів.
Комісія врахувала, що на момент ухвалення відповідних рішень законодавство допускало використання регіональних мов у кримінальному судочинстві за певних умов, а також дію перехідних положень КПК 2012 року. Важливим також стало те, що ініціатива щодо використання російської мови належала учасникам процесу.
Окремі технічні недоліки, пов’язані з використанням шаблонів у системі документообігу, не свідчать про свідоме порушення вимог законодавства.
Також Комісія врахувала, що подібна практика була поширеною у відповідний період, зокрема і в цьому регіоні, та не призводила до скасування судових рішень з цих підстав.
З огляду на наведені обставини, відсутність негативних наслідків для прав учасників процесу та поширену на той час судову практику Комісія визнала пояснення кандидата обґрунтованими та такими, що не свідчать про істотні порушення.
З огляду на викладене Комісія дійшла висновку, що зазначені обставини не свідчать про порушення кандидатом критеріїв доброчесності та професійної етики.
Отже, за результатами дослідження досьє кандидата, письмових пояснень та співбесіди з Єфіменко Н.В., а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цими критеріями, становить 270 балів із 300 можливих, що є вищим за 75% (225 балів) від максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що кандидат відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.
Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата.
Відповідно до пункту 5.5 розділу 5 Положення кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає показнику відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо кандидат на посаду судді не відповідає одному показнику, такий кандидат на посаду судді не відповідає критерію. Кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен із цих критеріїв за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
За результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Єфіменко Н.В. набрала 713,4 бала.
З огляду на наявність висновку ГРД про невідповідність кандидата Єфіменко Н.В. критеріям доброчесності та професійної етики питання про підтвердження здатності Єфіменко Н.В. здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді слід внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
1. Встановити, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Єфіменко Наталії Вікторівни вимогам до кандидата на посаду судді.
2. Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Єфіменко Наталія Вікторівна набрала 713,4 бала.
3. Внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання про підтвердження здатності Єфіменко Наталії Вікторівни здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Головуючий Олексій ОМЕЛЬЯН
Члени Комісії: Ярослав ДУХ
Ігор КУШНІР
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ
