Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Войтова Геннадія Васильовича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії № 2:

головуючого – Руслана СИДОРОВИЧА,

членів Комісії: Людмили ВОЛКОВОЇ, Романа КИДИСЮКА (доповідач),

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Геннадія ВОЙТОВА,

представника Громадської ради доброчесності Марії КРАСНЕНКО,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Войтова Геннадія Васильовича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

I. Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.

Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого судів або судді Верховного Суду (далі – конкурс) та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі – Положення про конкурс). Принципами проведення конкурсу є справедливість, законність, публічність, прозорість, відкритість і рівність умов для його учасників, об’єктивність, неупередженість та повага до прав людини (пункт 1.3 Положення про конкурс). Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду проводиться на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону (пункт 1.5 Положення про конкурс).

За змістом частини другої статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) цього Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону. Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Частиною четвертою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. При цьому критеріями кваліфікаційного оцінювання визначається: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення про кваліфікаційне оцінювання). За змістом пунктів 1.1–1.6 завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками, а основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.

Комісія відзначає, що необхідною умовою забезпечення права на справедливий суд є належне функціонування судів всіх інстанцій і юрисдикцій. Забезпечення належної кадрової спроможності є необхідною умовою для реалізації конституційного права кожного на доступ до правосуддя. З огляду на значну кількість вакансій та надмірне навантаження в апеляційних судах, у тому числі загальної юрисдикції, виникла об’єктивна потреба у проведенні конкурсу на вакантні посади суддів апеляційних судів.

14 вересня 2023 року рішенням Комісії № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.

Частиною четвертою статті 83 Закону встановлено, що однією із підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі в конкурсі.

У визначений строк Войтов Геннадій Васильович звернувся до Комісії із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація), оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року, як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, а також просив провести стосовно нього кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 105/ас-24 Войтова Г.В. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

IІ. Основні відомості про кандидата.

Войтов Г.В. на момент подання заяви мав повних ___ роки, є громадянином України. Володіння державною мовою підтверджено сертифікатом УМД № 00117512 від 18 березня 2022 року на рівні вільного володіння другого ступеня.

У 2003 році закінчив Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста.

Стаж професійної діяльності у сфері права понад 20 років.

Професійну кар’єру розпочав на посаді юриста, помічника голови Київського районного суду міста Одеси.

Указом Президента України від 20 лютого 2010 року № 200/2010 Войтова Г.В. призначено на посаду судді Київського районного суду міста Одеси строком на п’ять років.

Присягу складено 22 жовтня 2010 року.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 444/2017 Войтова Г.В. призначено на посаду судді Київського районного суду міста Одеси безстроково.

Вченого звання не має, науковий ступінь – доктор філософії.

До дисциплінарної відповідальності не притягувався.

ІІІ. Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).

Відповідно до статті 85 Закону та пунктів 2.1–2.2 Положення про кваліфікаційне оцінювання основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

Рішеннями Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Рішенням Комісії від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).

Рішенням Комісії від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (кримінальна спеціалізація) у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 затверджено кодовані результати практичного завдання, виконаного 12–14 та 17–21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на посади суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено:

- декодовані результати практичного завдання, виконаного 12–14 та 17–21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на посади суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами);

- загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами);

- допущено до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Пунктом 62 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону установлено, що після введення в дію положень цього Закону щодо анонімного тестування з історії української державності таке тестування не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.

Відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами), у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

З огляду на викладене Войтов Г.В. отримав такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23

Відповідно до пункту 6.3.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Загальна кількість балів Войтова Г.В. за кваліфікаційний іспит – 335,8 бала із 400 можливих, що свідчить про підтвердження кандидатом здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.

ІV. Проведення спеціальної перевірки.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до пункту 5.1 розділу 5 Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням Комісії від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24), спеціальна перевірка на відповідність кандидата вимогам, установленим Конституцією України та Законом, здійснюється в порядку, визначеному законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про запобігання корупції», цим Положенням та Порядком проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища.

Відповідно до статті 75 Закону, статей 56–58 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року № 959), Вищою кваліфікаційною комісією суддів України організовано проведення спеціальної перевірки стосовно Войтова Г.В.

Запити про надання відомостей стосовно Войтова Г.В. надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України, Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.

Згідно з вимогами частини сьомої статті 75 Закону в разі, якщо Комісія отримала інформацію, що може свідчити про невідповідність кандидата на посаду судді вимогам, встановленим Законом, колегія Комісії проводить перевірку зазначеної інформації та розглядає її на засіданні із запрошенням такого кандидата. Кандидат має право ознайомитися з цією інформацією, надавати пояснення, докази на її спростування.

У разі встановлення за результатами перевірки, що така інформація є обґрунтованою, колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ухвалює вмотивоване рішення про невідповідність кандидата на посаду судді встановленим Законом вимогам та припинення його подальшої участі в доборі на посаду судді.

Так, від Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) отримано стосовно Войтова Г.В. інформацію про те, що за результатами спеціальної перевірки не встановлено невідповідності рівня життя задекларованим майну і одержаним доходам, тому заходи реагування стосовно зазначеного суб’єкта декларування в межах прав та повноважень, визначених законом, НАЗК не вживалися. Фактів відображення в декларації недостовірних відомостей, якщо такі відомості стосуються майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість, і можуть відрізнятися від достовірних на суму, яка дорівнює або перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на день подання такої декларації, не виявлено.

З огляду на викладене від уповноважених державних органів Комісією не отримано інформації, що може свідчити про невідповідність установленим вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного загального суду стосовно Войтова Г.В.

Таким чином, Комісія дійшла висновку про наявність підстав для встановлення результатів спеціальної перевірки.

V. Дослідження досьє та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критерію професійної етики та доброчесності).

V-І. Стислий опис проходження другого етапу кваліфікаційного оцінювання.

Рішеннями Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), зокрема Войтова Г.В.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем за результатами розгляду матеріалів кандидата на посаду судді апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація) Войтова Г.В. визначено члена Комісії Кидисюка Р.А.

06 серпня 2025 року Комісія звернулась до кандидатів на посади суддів в апеляційних загальних судах із листом № 21-6808/25, у якому запропоновано надати Комісії для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність зазначеним критеріям особистої та соціальної компетентності за формою, що додається. Увагу кандидатів було звернено на пункт 5.6 розділу 5 Положення, яким визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання, а саме: критеріями компетентності є, зокрема, особиста компетентність – 50 балів (рішучість та відповідальність – 25 балів, безперервний розвиток – 25 балів) та соціальна компетентність – 50 балів (ефективна комунікація – 12,5 бала, ефективна взаємодія – 12,5 бала, стійкість мотивації – 12,5 бала, емоційна стійкість – 12,5 бала).

15 серпня 2025 року кандидатом Войтовим Г.В. надіслано до Комісії пояснення на виконання листа № 21-6808/25 від 06 серпня 2025 року. У своїх поясненнях кандидат навів інформацію, яка, на його думку, підтверджує відповідність запитуваним критеріям.

20 жовтня 2025 року Громадською радою доброчесності (далі – ГРД) затверджено висновок про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики.

Комісією надіслано кандидату копію висновку ГРД для можливості ознайомлення та запропоновано в разі необхідності надати додаткові пояснення.

24 жовтня 2025 року кандидатом надіслано на адресу Комісії письмові пояснення на висновок ГРД та надано копії підтверджувальних документів.

26 листопада 2025 року ГРД затверджено висновок про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики (нова редакція).

Співбесіду з кандидатом розпочато 20 листопада 2025 року. На початку співбесіди кандидата ознайомлено з його правами, а також встановлено, що відсутні обставини, які перешкоджають проведенню співбесіди. Кандидату також було запропоновано надавати уточнювальну інформацію у разі виявлення неточностей чи неповноти відомостей за результатами дослідження досьє.

Під час співбесіди Комісією обговорено: а) результати дослідження досьє; б) відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріям доброчесності та професійної етики.

V-ІІ. Встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності.

Зі змісту пунктів 2.4–2.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання слідує, що особиста компетентність – це сукупність морально-психологічних якостей та поведінкових характеристик, які визначають здатність кандидата діяти рішуче та відповідально, самостійно, цілеспрямовано та стійко. Вона охоплює такі риси, як вміння приймати своєчасні й обґрунтовані рішення, готовність нести відповідальність за їх наслідки, прагнення до професійного розвитку та відкритість до зворотного зв’язку.

Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію особистої компетентності:

Рішучість та відповідальність. Рішучість – це здатність кандидата на посаду судді вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, в тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, в тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками. Відповідальність – це здатність кандидата на посаду судді брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Кандидат на посаду судді відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля кандидата на посаду судді щодо професійного саморозвитку. Кандидат на посаду судді відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об'єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв'язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди»

Вага критерію особистої компетентності та її показників визначена таким чином: особиста компетентність – 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність – 25 балів; безперервний розвиток – 25 балів.

Комісія відзначає, що Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, а також Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям оцінювання та засоби їх встановлення, ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям.

Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінці особистої компетентності важлива роль відводиться активній участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме в процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, наскільки кандидат демонструє здатність до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, готовність нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби в постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.

Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо наданих ним відомостей, що підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що сам характер оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

Відповідно до пункту 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

Надані кандидатом документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності на співбесіді були індивідуально оцінені членами Комісії таким чином:

Отже, надана кандидатом інформація письмово та під час співбесіди продемонстрували належний рівень особистої компетентності.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм за результатами оцінювання, становить 43,667 бала із 50 можливих, що є вищим за 75 % (37,5 бала), а тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію особистої компетентності.

V-ІІІ. Встановлення відповідності кандидата критерію соціальної компетентності.

Зі змісту пунктів 2.8–2.12 Положення про кваліфікаційне оцінювання слідує, що соціальна компетентність – це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, які забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.

Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію соціальної компетентності:

Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.

Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.

Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.

Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, в тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо).

Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Вага критерію соціальної компетентності та його показників визначена таким чином: соціальна компетентність – 50 балів, з яких: ефективна комунікація – 12,5 бала; ефективна взаємодія – 12,5 бала; стійкість мотивації – 12,5 бала; емоційна стійкість – 12,5 бала.

Аналогічно оцінюванню відповідності критерію особистої компетентності, при оцінюванні відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обов’язок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність критерію соціальної компетентності. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, які мають значення для оцінки соціальної компетентності.

Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за активної участі кандидата в підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

При оцінюванні критерію соціальної компетентності, за аналогією оцінювання особистої компетентності, не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію соціальної компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження. Виявлені під час співбесіди риси можуть свідчити про обмежений рівень соціальної компетентності.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є також здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді щодо відомостей, поданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Така здатність свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що сам характер оцінювання соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

Відповідно до пункту 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

Надані кандидатом документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді були індивідуально оцінені членами Комісії таким чином:

Отже, надана інформація та участь у співбесіді продемонстрували належний рівень соціальної компетентності кандидата.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм за результатами оцінювання, становить 44,667 бала із 50 можливих, що більше 75% (37,5 бала), а тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.

V-ІV. Загальні принципи, застосовані Комісією при встановленні відповідності кандидата критерію професійної етики та доброчесності.

Перш за все, Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика – це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Ці якості також включають законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.

Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.

Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

Комісія виходить із того, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, однак така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критерію доброчесності та професійної етики підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання.

Відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики встановлюється за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

Наповнюють зміст цих показників затверджені рішенням Вищої ради правосуддя (далі – ВРП) від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) (далі – Єдині показники).

Встановлення невідповідності показникам відбувається через призму істотності та суттєвості невідповідності тому чи іншому показнику.

У разі істотної невідповідності показнику кандидат на посаду судді визнається таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, і у такому разі відповідний критерій оцінюється у 0 балів. Для встановлення істотності обставин використовується стандарт обґрунтованого сумніву, за яким для прийняття рішення мають існувати відповідні та достатні фактичні дані, які є переконливими для звичайної розсудливої людини щодо того, що кандидат на посаду судді може не відповідати критеріям доброчесності та професійної етики. Обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм є, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб'єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

Пунктом 5.10 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення про кваліфікаційне оцінювання.

Натомість у разі суттєвої невідповідності показнику кандидату на посаду судді знижується на 15 балів оцінка за критерієм професійної етики чи доброчесності за кожним показником критерію доброчесності та професійної етики. На цьому етапі враховуються ознаки, що створюють ймовірність відхилення від очікуваних стандартів, навіть якщо фактичні дані не є повними чи остаточними. На переконання Комісії, такий підхід відповідає принципу превентивності, дозволяє фокусувати увагу на потенційно проблемних випадках і є прийнятним для прийняття рішень в межах конкурсної процедури з мінімальними негативними наслідками для кандидата. При цьому з метою обмеження дискреції Комісії сума балів є фіксованою, а застосування такого зниження потребує окремого голосування під час закритого обговорення.

Таким чином, поєднання оцінки ризику як попереднього фільтру та обґрунтованого сумніву як фінального критерію дозволяє забезпечити баланс між ефективністю процедури та захистом прав і репутації кандидатів.

V-V. Встановлення відповідності кандидата критерію професійної етики та доброчесності.

За результатами дослідження досьє, висновку ГРД від 20 жовтня 2025 року про невідповідність кандидата критеріям професійної етики та доброчесності, а також розпочатої 20 листопада 2025 року співбесіди Комісією з кандидатом обговорено обставини, які можуть викликати сумнів у його відповідності критеріям доброчесності та професійної етики:

1. Суддя не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками чесність, законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав та відповідність рівня життя задекларованим доходам.

Кандидат не надав достовірну та відому йому інформацію в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – майнова декларація), про яку має бути обізнаний. Вартість об’єктів цивільних прав, набутих суддею та членами його сім’ї, не відповідає розміру їхніх доходів, отриманих із законних джерел у періоди, що передують набуттю відповідних об’єктів цивільних прав. Право на об’єкт цивільних прав за оплатним договором набуте суддею та членами його сім’ї за ціною, що істотно відрізняється від ринкової вартості (підпункти 4.6, 4.9, 4.10 пункту 4 Індикаторів невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики, в редакції від 16 грудня 2020 року; індикатор 1,2 переліку індикаторів ВККС і ГРД, які вказують на недоброчесність, затвердженого 09 листопада 2023 року).

1.1. Згідно з деклараціями особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кандидат не має у власності жодного об’єкту нерухомості. Кандидат користується майном своєї дружини як член сім’ї. У майновій декларації за 2021 рік кандидат зазначив, що його дружина набула у власність дві квартири в місті Одеса загальною площею 162,3 м² та 57,7 м². Дата набуття права власності зазначена 08 вересня 2021 року, а вартість на момент набуття права власності на кожну квартиру вказана в розмірі 100 000 грн (еквівалент 3 700 дол. США).

ГРД звертає увагу на те, що вартість вказаних об’єктів нерухомості занижена порівняно з ринковою вартістю аналогічної нерухомості в місті Одеса станом на 2021 рік. ГРД враховує, що обидві квартири були набуті на підставі договорів дарування, а зазначена вартість у 100 000 грн є оціночною, що є поширеною практикою для уникнення відображення реальної ринкової ціни у правовстановлювальних документах. Такий підхід унеможливлює достовірну перевірку походження коштів на придбання цього майна. Окрім того, викликають сумніви підстави набуття права власності на ці квартири дарувальницею, оскільки з урахуванням наявної інформації про її доходи, остання не мала фінансової спроможності для законного набуття у власність квартир зазначеної площі та місця розташування (будівля близька до історичного центру Одеси).

Ураховуючи наведене, Громадська рада доброчесності дійшла висновку, що задекларовані вартості квартир, набуті дружиною кандидата, не відповідають реальній ринковій ціні, що викликає обґрунтовані сумніви у достовірності поданої інформації. Такі обставини ставлять під сумнів доброчесність кандидата за показником чесність.

Войтов Г.В. надав пояснення, що зазначені квартири належали дарувальнику – матері дружини, на підставі права власності від 2005 та 2011 років. Згідно з договором дарування між родичами першої групи спорідненості сторони оцінили їх у вище вказану суму. Договір дарування між родичами – це безоплатна передача майна, яка оформлюється в нотаріуса з укладанням відповідного договору та державною реєстрацією права власності. Для родичів першого та другого ступенів споріднення (батьки, діти, брати, сестри, бабусі, дідусі, онуки) таке дарування звільнене від оподаткування. Відповідно до роз’яснень Міністерства юстиції України від 16 березня 2011 року за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому іншій  безоплатно у власність об’єкт цивільних прав (пункт 1 статті 177 Цивільного кодексу України). Як зазначалося, договір дарування є безоплатним, тому дарувальник не має права вимагати від обдаровуваної особи зустрічних дій майнового або немайнового характеру. Фінансова спроможність дарувальника підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця з 22 грудня 1999 року. Оцінка зазначених квартир взагалі не проводилась, а була визначена за домовленістю сторін, тому відсутні обґрунтовані сумніви в поданій інформації.

1.2. Відповідно до декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік дружина кандидата набула право власності на транспортний засіб марки Toyota, модель RAV-4, 2020 року випуску (дата набуття права – 20 серпня 2020 року) вартістю 1 112 670,00 грн (еквівалент 40 181 дол. США). Водночас, аналіз майнового стану дружини, відображеного в декларації за 2020 рік, демонструє, що її загальний дохід за цей рік становив 169 954,00 грн, і заощаджень не вказано. Жодних даних про отримання подарунків, позик, спадщини чи інших доходів, які могли б пояснити походження коштів, витрачених на придбання автомобіля, кандидатом не наведено. Також відсутні відомості про можливе залучення кредитних коштів чи фінансову допомогу третіх осіб. Це створює обґрунтовані сумніви щодо фінансової спроможності дружини самостійно здійснити покупку вказаного транспортного засобу.

Суддя пояснив, що відповідно до декларації про суттєві зміни в майновому стані судді за 2019 рік на підставі договору дарування грошових коштів від 21 грудня 2019 року отримав від батька в дар 250 000 гривень. У щорічній майновій декларації за 2019 рік декларує готівкові кошти в розмірі 190 000 гривень та 40 000 дол. США. Зі змісту статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Стаття 63 цього кодексу регламентує, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. У декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік суддя вказав, що дружина набула у власність автомобіль Toyota, а залишок грошових заощаджень був зменшений до 20 000 дол. США. Ураховуючи викладене, автомобіль був придбаний за спільні сімейні кошти і їх вистачало на його покупку.

2. Суддя не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником дотримання етичних норм, бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті та сумлінність (підпункт 2 пункту 17, підпункт 4 пункту 19 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджених рішенням ВРП 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24). Кандидат допускав поведінку, яка могла викликати обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що він здатний виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно. Кандидат не утримався від діяльності, яка унеможливлює належне виконання посадових обов’язків та інших повноважень (підпункт 6.5 пункту 6 Індикаторів невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики, в редакції від 16 грудня 2020 року). Згідно з інформацією щодо підвищення кваліфікації та періодичного навчання кандидата (судді) у Національній школі суддів України суддя, перебуваючи на підготовці суддів місцевих судів, здійснював судочинство.

ГРД вважає, що обставини щодо ухвалення кандидатом судових рішень у періоди проходження ним навчання або підвищення кваліфікації викликають обґрунтовані сумніви в дотриманні ним принципів доброчесності та професійної етики судді.

Войтов Г.В. пояснив, що вказані навчання розпочинались о 10:00 і закінчувались приблизно о 16:30. Крім того, були випадки, коли лекції проводились для суддів цивільної спеціалізації і лектори відпускали його із занять, зазначив, що більшість розглянутих справ стосувались справ про адміністративне правопорушення нетяжкої кваліфікації і у вказаних справах особи в повному обсязі визнавали вину, що не потребувало тривалого часу для розгляду. Частина справ стосувалось припинення проваджень у зв’язку з невстановленням осіб, причетних до злочину (Кримінально-процесуальний кодекс України (далі – КПК України) в редакції 1960 року), що також не потребувало технічного запису судового засідання та витрачання тривалого часу на розгляд подання, були випадки винесення судових рішень по суті, але вони розглядались в спрощеному порядку відповідно до статті 299 КПК України (в редакції 1960 року) або питання невідкладного продовження тримання під вартою. Щодо навчання з місцем проведення заходу у місті Київ, то цей тренінг відбувався в онлайн-режимі і суддя фактично перебував на своєму робочому місці. Підтвердженням цього є програма тренінгу, яку надано Комісії разом з поясненнями. Отже, всі рішення Войтовим Г.В. були прийняті у позанавчальний час. Крім того, відстань від місця роботи судді – Київського районного суду м. Одеси до проведення тренінгів, семінарів становила незначну відстань, оскільки найчастіше проходили в Одеському апеляційному суді за два квартали від його робочого місця, а в інших випадках взагалі суддя перебував на робочому місці.

Додатково Комісії надано інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснення судді.

1. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) у період з 2010–2013 років кандидатом було ухвалено щонайменше 150 судових рішень російською мовою. Українські відповідники рішень російською мовою в ЄДРСР відсутні. 10 серпня 2012 року набрала чинності нова редакція статті 19 КПК України, яка однозначно виключила можливість застосування російської мови в судових документах: «Мова, якою здійснюється провадження в кримінальних справах, визначається статтею 15 Закону України «Про засади державної мовної політики». Стаття 15 Закону України «Про засади державної мовної політики» стосувалася мови досудового розслідування та прокурорського нагляду. Водночас згідно зі статтею 10 Конституції України рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 (справа про застосування української мови) статті 14 чинного тоді Закону «Про засади державної мовної політики» акти органів державної влади, включаючи судові документи, складаються державною мовою.

Суддя пояснив, що відповідні рішення приймались за правилами КПК України, який був чинний до 20 листопада 2012 року, тобто в період ухвалення судових рішень користувався КПК України в редакції 1960 року. Згідно зі статтею 19 КПК України судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості. Особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою проводиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом. Слідчі і судові документи відповідно до встановленого цим Кодексом порядку вручаються обвинуваченому в перекладі на його рідну мову. Кримінальні справи органами досудового розслідування складались на російській мові і в такому вигляді надсилались до суду. В судовому засіданні керуючись статтею 253 КПК України суддя повинен був з’ясувати питання, зазначені в цій статті, але першочергово з’ясовувалась думка, якою мовою буде слухатись справа. За заявою будь-кого з учасників справи суд постановляв перейти на російську мову і надалі слухати обвинувальний висновок та інші матеріали кримінальної справи російською, враховуючи, що всі документи складались на досудовому розслідуванні російською мовою.

Враховуючи викладене вище, під час відправлення судочинства суддя керувався нормами закону, який діяв у період з 2010 року, коли Войтов Г.В. тільки став суддею до 20 листопада 2012 року – дії вже чинного КПК України.

Згідно з розділом XI перехідних положень пункт 11 передбачає, що кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розглядаються судами першої, апеляційної і касаційної інстанцій в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, з урахуванням положень, передбачених § 3 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Після набрання чинності діючого КПК України ним виносились судові рішення виключно українською мовою. Крім того, суддя зазначив, що жодна справа не переглядалась в апеляційному порядку у зв’язку з розглядом під час дії КПК України (в редакції 1960 року) на російській мові.

2. Відповідно до поданих кандидатом майнових декларацій та повідомлень про суттєві зміни в майновому стані за різні періоди кандидат систематично декларує дохід у вигляді подарунків від батька. Аналогічна ситуація про грошові суми доходів у вигляді подарунків стосується також дружини кандидата. Наведені обставини створюють сумніви щодо походження задекларованих коштів у вигляді подарунків як від батька кандидата, так і від родичів його дружини.

Войтов Г.В. надав пояснення, згідно з яким його батько є фізичною особою –підприємцем з 04 березня 2003 року та мав можливість здійснювати зазначені подарунки, що документально підтверджується його податковими деклараціями платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця за 2013–2019 роки. Платоспроможність батьків дружини підтверджується договором купівлі-продажу майна від 02 квітня 2019 року та наявністю заощаджень. Крім того, матір дружини з 1999 року працює підприємцем, була засновником кількох фірм, має декілька продуктових магазинів та нежилих приміщень. Батько дружини був заступником голови Одеської обласної ради, викладав в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Враховуючи викладене вище, Войтов Г.В. вважає отримані подарунки від батьків набутими в законний спосіб, крім того, у батьків була можливість та достаток для здійснення вказаних подарунків.

3. Стосовно розгляду справи про притягнення громадянина до адміністративної відповідальності у 2022 році за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, яка мала суспільний резонанс.

Войтов Г.В. пояснив, що під час судового засідання було з’ясовано, що громадянин, обіймаючи посаду начальника Одеського регіонального управління Державної прикордонної служби України, керував автомобілем і був зупинений працівниками поліції, які без належних причин звинуватили його в перебуванні за кермом з ознаками алкогольного сп’яніння. Громадянин надав суду висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14 листопада 2022 року, складений уповноваженим медичним закладом о 04 годин 50 хвилин, відповідно до якого він не перебував у стані алкогольного сп’яніння. Крім того, надав довідку Одеського обласного бюро судмедекспертизи відповідно до якої судово-токсикологічне дослідження крові станом на 15 листопада 2022 року етилового спирту не виявило. Також під час дослідження доказів було вивчено відеозапис, на якому громадянин повідомляє працівникам поліції, що не вживав алкогольних напоїв, після чого повторно повідомляє, що згоден пройти тест в медичному закладі, однак працівники поліції не вжили заходів щодо доставки громадянина до медичного закладу з метою належного обстеження на стан алкогольного сп’яніння. Зокрема, матеріали справи не містять письмового направлення до медичного закладу. Також в матеріалах справи відсутня відмова громадянина від проходження огляду в медичному закладі. Крім того встановлено, що в протоколі про адміністративне правопорушення відсутній підпис водія, працівником поліції формально внесені дані про відмову від підпису, однак в матеріалах справи відсутні підтвердження, що громадянин відмовлявся від підпису. У матеріалах справи відсутній рапорт працівника поліції або пояснення свідків або понятих, які б могли підтвердити цей факт.

Ураховуючи викладені обставини, суддя дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Справа в апеляційному порядку не оскаржувалась.

Питання дисертаційного дослідження кандидата розглядалися на засіданні 20 жовтня 2025 року і продовжилися 27 листопада 2025 року після перерви у засіданні.  

27 листопада 2025 року до Комісії ГРД надіслала висновок у новій редакції про невідповідність кандидата критеріям професійної етики та доброчесності, де вказано, що окремі положення висновку ГРД від 20 жовтня 2025 року, щодо яких кандидат надав пояснення, розглядаються як спростовані та не утворюють підстав для твердження про його недоброчесність, зокрема про ухвалення рішень під час навчання, джерел походження коштів на придбання автомобіля дружиною, подарунків батьками. Водночас окремою підставою для висновку в новій редакції вказано:

Суддя не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками чесність, законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав та відповідність рівня життя задекларованим доходам (підпункт 2, пункту 18, підпункт 2,5 пункту 21, підпункт 3 пункту 22 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджених рішенням ВРП 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24). Кандидат допустив академічну недоброчесність (підпункт 4.4 пункту 4 Індикаторів визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики, в редакції від 16 грудня 2020 року; індикатор 18 переліку індикаторів ВККС і ГРД, які вказують на недоброчесність, затвердженого 09 листопада 2023 року).

Згідно з автобіографією кандидата 05 квітня 2021 року ним захищено дисертаційне дослідження в Одеському державному університеті внутрішніх справ та здобуто науковий ступінь доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». Тема дисертації — «Адміністративно-правові засади запобігання корупції в органах і установах виконання кримінальних покарань України» (далі – дисертація). Офіційне повідомлення про захист дисертації первинно не вдалося знайти на сайті Міністерства і освіти України, зокрема, у розділі «Наука», підрозділі «Атестація кадрів вищої кваліфікації», у підрозділі «Повідомлення про захист дисертацій на здобуття ступеня доктора філософії» за посиланням: https://mon.gov.ua/nauka/nauka-2/atestatsiya-kadriv-vishchoi-kvalifikatsii/povidomlennya-pro-zakhist-disertatsiy-na-zdobuttya-stupenya-doktora-filosofii, а також у системі НАЗЯВО за адресою https://svr.naqa.gov.ua/.

Встановити інформацію про дисертацію вдалось лише під час співбесіди за наданими кандидатом результатами розгляду звернення до закладу вищої освіти, де здійснювався захист.

Під час дослідження змісту наукової роботи ГРД виявила факти порушення кандидатом академічної доброчесності, а саме академічний плагіат та фальсифікації. Серед них порушення, що стосуються анотації, вступу, висновків дисертаційного дослідження, а також висновків наукових статей, тобто тих частин роботи, які мають бути виключно оригінальними та сформульованими самостійно.

Войтов Г.В. надав пояснення та долучив копії з підтвердженням публікації для захисту дисертації в іноземному виданні. Щодо інших питань надав пояснення, які, на його думку, спростовують ознаки академічної недоброчесності.

Водночас Комісія констатує той факт, що вона не уповноважена проводити експертизу в частині наявності чи відсутності плагіату, але ці моменти досліджує. Вищим навчальним закладам надано право приймати рішення відповідно до законодавства про присудження і позбавлення ступенів доктора філософії, доктора мистецтва, самостійно утворювати разові спеціалізовані вчені ради (пункт 12 частини другої статті 32 Закону України «Про вищу освіту»). Міністерство освіти і науки України (далі – МОН) з метою здійснення контролю за дотриманням спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань атестації здобувача: розглядає документи атестаційної справи здобувача щодо дотримання спеціалізованою вченою радою процедури розгляду дисертації; проводить експертизу дисертації щодо актуальності обраної теми, обґрунтованості наукових положень, висновків і рекомендацій, сформульованих у дисертації, їх новизни, повноти викладу в наукових публікаціях, зарахованих за темою дисертації, відсутності (наявності) порушення академічної доброчесності. Атестаційна колегія МОН розглядає узагальнений висновок та затверджує рішення спеціалізованої вченої ради про присудження ступеня доктора філософії.

З огляду на викладене саме спеціалізовані вчені ради закладів вищої освіти та МОН (та/або визначені ним установи) наділені повноваженнями щодо перевірки дисертаційних досліджень та публікацій на предмет академічної доброчесності. Аналіз наведених положень нормативно-правових актів, об’єктивних обставин щодо їх реалізації дозволяють дійти обґрунтованих висновків, що при організації та публічному захисті дисертаційного дослідження кандидата, а також при подальшій експертизі порушень академічної доброчесності уповноваженими суб’єктами виявлено не було.

Водночас Вища кваліфікаційна комісія суддів України в межах визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» повноважень має право встановлювати відповідність особи, яка виявила намір стати суддею, критеріям компетентності та доброчесності (частина шоста статті 73 Закону).

Кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу (частина дев’ята статті 69 Закону). 

V. Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Абзацом другим частини першої статті 88 Закону визначено, що якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 79-2, 79-3, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

Встановити, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Войтова Геннадія Васильовича вимогам до кандидата на посаду судді.

Визначити, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Войтов Геннадій Васильович набрав 724,133 бала.

Внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання щодо здатності Войтова Геннадія Васильовича здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                                               Руслан СИДОРОВИЧ

Члени Комісії:                                                                                           Людмила ВОЛКОВА

                                                                                                                     Роман КИДИСЮК