46/ко-25

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії № 4:

головуючого – Віталія ГАЦЕЛЮКА (доповідач),

членів Комісії: Олега КОЛІУША, Руслана МЕЛЬНИКА,

за участі:

судді Тернопільського окружного адміністративного суду Уляни МІРІНОВИЧ,

представника Громадської ради доброчесності Ольги ВЕРЕТІЛЬНІК,

розглянувши питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Тернопільського окружного адміністративного суду Мірінович Уляни Анатоліївни на відповідність займаній посаді,

встановила:

І. Інформація про кар’єру судді та проходження кваліфікаційного оцінювання.

Указом Президента України від 22 червня 2009 року № 465/2009 Мірінович Уляну Анатоліївну призначено на посаду судді Тернопільського окружного адміністративного суду строком на 5 років. Указом Президента України від 02 листопада 2017 року № 350/2017 Мірінович У.А. призначено на посаду судді Тернопільського окружного адміністративного суду.

Рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Тернопільського окружного адміністративного суду Мірінович У.А.

Рішенням Комісії від 30 листопада 2018 року № 294/зп-18 затверджено декодовані результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зокрема Мірінович У.А. Цим же рішенням Комісія вирішила допустити Мірінович У.А. до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Рішенням Комісії від 12 грудня 2018 року № 313/зп-18 призначено проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, зокрема, Мірінович У.А.

За підсумками тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей психологом складено висновок від 16 лютого 2019 року.

Відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 05 червня 2024 року № 152/зп-24, з метою продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Комісії стосовно, зокрема, суддів, яких обрано безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та стосовно яких надійшли висновки Громадської ради доброчесності про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності.

Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 12 червня 2024 року справу Мірінович У.А. розподілено члену Комісії Гацелюку В.О.

Комісією досліджено досьє Мірінович У.А., проведено з нею співбесіду та встановлено таке.

І. Критерій професійної компетентності.

1. Рівень знань у сфері права оцінено за результатами анонімного письмового тестування – Мірінович У.А. набрала 82,875 бала.

2. Рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні оцінено за результатами виконаного практичного завдання – Мірінович У.А. набрала 73 бали.

Відповідно до пункту 9 розділу V Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 43/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18, зі змінами), мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді − 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.

На етапі складення іспиту суддя загалом набрала 161,875 бала, що становить більше 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.

3. Ефективність здійснення правосуддя оцінено за показниками: загальна кількість розглянутих справ; кількість скасованих судових рішень та підстави їх скасування; інформація про рішення, постановлені за участі судді, що були предметом розгляду міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, за результатами якого було встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов’язань; кількість змінених судових рішень та підстави їх зміни; дотримання строків розгляду справ, зокрема кількість справ, розгляд яких триває понад встановлені законом строки; середня тривалість виготовлення повного тексту вмотивованого рішення, дотримання строків його виготовлення та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень; судове навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, регіоні з урахуванням інстанційності, спеціалізації суду та судді; підтверджена інформація щодо дотримання суддею засад і принципів здійснення правосуддя, встановлених процесуальним законом, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а також іншими міжнародно-правовими актами та зобов’язаннями; результати регулярного оцінювання; здійснення повноважень на адміністративних посадах, в органах суддівського врядування та самоврядування; інші дані щодо ефективності здійснення правосуддя суддею, отримані Комісією відповідно до Закону.

Мірінович У.А. у Тернопільському окружному адміністративному суді не визначено спеціалізації. Суддею за період з  2012 – 2014 років та з 2017 – 2024 років розглянуто 4 179 справ та 821 матеріал (всього 5 000 справ і матеріалів).

У 2012–2014 роках та 2017–2024 роках загальний показник середньорічного судового навантаження Мірінович У.А. дорівнював (відповідав) середньому показнику судового навантаження на одного суддю Тернопільського окружного адміністративного суду.

Судові рішення, ухвалені суддею Мірінович У.А., скасовувались та змінювались судом апеляційної інстанції, проте відсоток скасування та зміни судових рішень порівняно з кількістю розглянутих справ та оскаржених судових рішень є незначним.

Матеріали досьє не містять інформації про рішення, постановлені за участі судді Мірінович У.А., які були предметом розгляду міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями та за результатами яких було встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов’язань.

Відповідно до матеріалів суддівського досьє Мірінович У.А. у період з 12 травня 2020 року до 12 травня 2023 року та з 14 травня 2023 року до 15 грудня 2023 року обіймала адміністративну посаду заступника голови Тернопільського окружного адміністративного суду. З 16 грудня 2023 року і дотепер є головою Тернопільського окружного адміністративного суду.

Комісією також надано оцінку порушенням суддею строків оприлюднення тексту судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР) (200 судових рішень внесено до ЄДРСР з порушенням строків за період 2017–2024 років). У тому числі є судові рішення, які оприлюднено значно пізніше, ніж це передбачено законом:

- у справі № 819/122/18 прострочено 206 днів (ухвала від 06 березня 2018 року, надіслано до ЄДРСР 05 жовтня 2018 року);

- у справі № 607/1411/18 прострочено 123 дні (рішення від 22 травня 2018, надіслано до ЄДРСР 05 жовтня 2018 року);

- у справі № 819/898/18 прострочено 128 днів (ухвала від 22 травня 2018 року, надіслано до ЄДРСР 05 жовтня 2018 року);

- у справі № 819/958/18 прострочено 115 днів (ухвала від 04 червня 2018 року, надіслано до ЄДРСР 05 жовтня 2018 року);

- у справі № 819/148/18 прострочено 108 днів (рішення від 07 червня 2018 року, надіслано до ЄДРСР 05 жовтня 2018 року);

- у справі № 819/613/18 прострочено 102 дні (ухвала від 13 червня 2018 року, надіслано до ЄДРСР 05 жовтня 2018 року);

- у справі № 819/785/18 прострочено 101 день (рішення від 14 червня 2018 року, надіслано до ЄДРСР 05 жовтня 2018 року);

- у справі № 500/2195/18 прострочено 211 днів (ухвала від 13 січня 2020 року, до ЄДРСР надіслано 19 серпня 2020);

- у справі № 500/647/19 прострочено 127 днів (ухвала від 08 квітня 2020 року, надіслано до ЄДРСР 19 серпня 2020 року);

- у справі № 500/886/20 прострочено 113 днів (ухвала від 21 квітня 2020 року, надіслано до ЄДРСР 19 серпня 2020 року);

- у справі № 500/2147/19 прострочено 108 днів (ухвала від 15 березня 2021 року, надіслано до ЄДРСР 09 липня 2021 року);

- у справі № 500/1075/20 прострочено 194 дні (ухвала від 18 березня 2021 року, надіслано до ЄДРСР 04 жовтня 2021 року);

- у справі № 500/1102/20 прострочено 188 днів (ухвала від 24 березня 2021 року, надіслано до ЄДРСР 04 жовтня 2021 року);

- у справі № 500/1089/21 прострочено 181 день (ухвала від 30 березня 2021 року, надіслано до ЄДРСР 04 жовтня 2021 року);

- у справі № 500/3679/20 прострочено 167 днів (ухвала від 12 квітня 2021 року, надіслано до ЄДРСР 04 жовтня 2021 року);

- у справі № 500/1682/21 прострочено 167 днів (ухвала від 13 квітня 2021 року, надіслано до ЄДРСР 04 жовтня 2021 року);

- у справі № 500/1965/21 прострочено 165 днів (ухвала від 16 квітня 2021 року, надіслано до ЄДРСР 04 жовтня 2021 року);

- у справі № 500/1104/21 прострочено 165 днів (ухвала від 16 квітня 2021 року, надіслано до ЄДРСР 04 жовтня 2021 року);

- у справі № 500/1216/21 прострочено 160 днів (ухвала від 20 квітня 2021 року, надіслано до ЄДРСР 04 жовтня 2021 року);

- у справі № 500/1216/21 прострочено 153 дні (рішення від 20 квітня 2021 року, надіслано до ЄДРСР 04 жовтня 2021 року);

- у справі № 500/1540/22 прострочено 140 днів (рішення від 07 квітня 2022 року, надіслано до ЄДРСР 06 вересня 2022 року);

- у справі № 500/1765/22 прострочено 145 днів (ухвала від 08 квітня 2022 року, надіслано до ЄДРСР 06 вересня 2022 року);

- у справі № 500/2734/22 прострочено 104 дні (ухвала від 15 серпня 2022 року, надіслано до ЄДРСР 05 грудня 2022 року). 

Комісія враховує, що суддя працює з великим навантаженням. Водночас такі факти, навіть з урахуванням значного навантаження на суддю, негативно впливають на оцінку зазначеного показника, а тому за  результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила його у 65 балів.

4. Діяльність щодо підвищення фахового рівня оцінено за показниками: підготовка та підвищення кваліфікації судді впродовж перебування на посаді; здійснення наукової та викладацької діяльності, участь у законопроєктній роботі; наявність наукових публікацій у сфері права; участь у професійних заходах (дискусіях, круглих столах, конференціях тощо); наявність наукового ступеня, вченого звання.

Із матеріалів суддівського досьє Комісією встановлено, що Мірінович У.А. у 2012−2016 роках, 2019−2022 роках та у 2022 році підвищувала фаховий рівень у Національній школі суддів України. Також у 2019 році Мірінович У.А. здійснювала викладацьку діяльність у Львівському регіональному відділенні Національної школи суддів України. Крім того, Мірінович У.А. у 2014 році присуджено науковий ступінь кандидата юридичних наук зі спеціальності «Судоустрій; прокуратура та адвокатура».

За результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила діяльність судді щодо підвищення фахового рівня, здійснення наукової та викладацької діяльності у 7 балів.

ІІ. Критерій особистої компетентності.

1. Когнітивні якості особистості оцінено за показниками: логічне мислення; абстрактне мислення; вербальне мислення; загальний показник.

2. Емотивні якості особистості оцінено за показниками: стресостійкість; емоційна стабільність; контроль емоцій; контроль імпульсів; патопсихологічні ризики.

3. Мотиваційно-вольові якості особистості оцінено за показниками: відповідальність; стійкість робочої мотивації; рішучість; дисциплінованість; кооперативність; здатність відстоювати власні переконання.

На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила критерій особистої компетентності у 73 бали.

ІІІ. Критерій соціальної компетентності.

1. Комунікативність оцінено на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

2. Організаторські здібності оцінено на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

3. Управлінські властивості особистості оцінено на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

4. Моральні риси особистості оцінено за показниками: чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість, лояльність.

На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила критерій соціальної компетентності у 87 балів.

ІV. Критерій професійної етики та доброчесності.

1. Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності оцінено за показниками: розуміння і дотримання правил та норм, здатність відстоювати власні переконання, дисциплінованість, повага до інших.

На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила цей показник у 75 балів.

2. Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності оцінено за показниками: чесність і порядність, відсутність контрпродуктивних дій, відсутність схильності до зловживань.

На підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила цей показник у 77,5 бала.

3. Відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, політична нейтральність, дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя, дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5–8, 13 частини першої статті 106 Закону, та інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

4. Відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9–12, 15–19 частини першої статті 106 Закону, наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді, наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею, інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

Відповідно до статті 87 Закону з метою сприяння Комісії у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності (далі – ГРД), яка, зокрема, надає Комісії інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді), а за наявності відповідних підстав – висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.

Пунктом 120 розділу II Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23 зі змінами; далі – Регламент), передбачено, що висновок або інформація ГРД розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

V. Висновок ГРД від 09 квітня 2025 року (нова редакція).

До Комісії 10 квітня 2025 року надійшов висновок ГРД (нова редакція) про невідповідність судді Тернопільського окружного адміністративного суду Мірінович У.А. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений ГРД 09 квітня 2025 року, а саме:

1. Суддя не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником незалежність (пп. 2, 4 п. 15 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджених рішенням ВРП 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24).

Суддя ухвалювала рішення, обумовлені політичними мотивами, свавільно встановлювала обмеження в реалізації права на мирні зібрання, що нівелювало реалізацію свободи мирних зібрань, зокрема, шляхом встановлення заборони необмеженому колу осіб на тривалий час і щодо необмеженого місця.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі № 819/3052/13-a (колегія у складі суддів: Мірінович У.А., Чепенюк О.В. та Білоус І.О.) встановлено обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання шляхом заборони необмеженому колу осіб впродовж тривалого часу проводити мирні зібрання в центрі міста Тернополя. У резолютивній частині зазначено: встановити обмеження права на мирні зібрання (пікетування, пішу ходу, демонстрації, мітинги, збори тощо) Тернопільській обласній організації політичної партії «За Україну», Тернопільській обласній організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода», Тернопільській обласній організації Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина», Тернопільській обласній партії «Удар Віталія Кличка» та іншим суб’єктам та особам у частині місця їх проведення шляхом заборони в період з 10 грудня 2013 року до 07 січня 2014 року проводити такі зібрання за місцезнаходженням державних установ, а саме: Тернопільської обласної державної адміністрації, що розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8, прокуратури Тернопільської області, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4; прокуратури міста Тернополя, що розташована за адресою: м. Тернопіль, бульвар Шевченка, 7; Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, що розташовано за адресою: м. Тернопіль, вул. Валова, 11; Управління Служби безпеки України в Тернопільській області, що розташовано за адресою: м. Тернопіль, вул. Бандери, 21, та на прилеглих до них територіях.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року скасовано наведене судове рішення, суд вказав на невмотивованість рішення, наголосивши: рішення «ґрунтується на непідтверджених конкретними доказами прогнозах та ризиках». У своєму рішенні суд також звернув увагу на неприпустимість заборони проведення мирних зібрань необмеженому колу осіб та вказав на те, що таким чином суддя разом з колегами вийшла за межі позовних вимог, оскільки позивачі ставили питання лише щодо недопущення блокування окремих будівель, тоді як суд заборонив усім громадянам збиратись на територіях, прилеглих до цих будівель, тобто фактично в усій центральній частині міста.

Рішенням Вищої ради юстиції від 27 вересня 2016 року № 2941/0/15-16 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді у зв’язку з тим, що Комісія раніше оцінювала дії судді Чепенюк О. В., яка також входила до складу колегії та ухвалювала рішення від 10 грудня 2013 року, і в її діях не встановлено ознак дисциплінарного проступку.

Водночас члени Вищої ради юстиції Мірошниченко А.М., Гусак М.Б. та Бойко А.М. в окремій думці щодо рішення ВРЮ від 14 квітня 2016 року наголосили на свавільності заборони мирних зібрань необмеженому колу осіб на тривалий час. На їхню думку, відсутність у судовому рішенні посилань на конкретні докази наявності реальної небезпеки заворушень у зв’язку з проведенням мирного зібрання, заборона проводити зібрання особам, що ні безпосередньо, ні опосередковано не залучаються до участі у справі, на такий тривалий період свідчать про свавільність судового рішення, «причому свавільність такого ступеня, який виводить ухвалену постанову поза межі поняття здійснення правосуддя».

ГРД вважає, що постанова від 10 грудня 2013 року обумовлена політичними мотивами.

При вирішенні питання щодо обмеження права на мирні зібрання має бути дотримано принцип пропорційності лише тоді, коли це справді необхідно, і тільки в тому обсязі, в якому її заходи будуть відповідними до переслідуваної легітимної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс інтересів між характером і ступенем втручання, з одного боку, і причиною цього втручання, з іншого.

Зі змісту постанови від 10 грудня 2013 року не слідує насамперед, що суддею враховувався принцип пропорційності втручання, як не слідує і, які саме докази досліджувались судом та стали вирішальними для обмеження права на мирні зібрання необмеженому колу осіб в необмежений проміжок часу.

У відповідь на звернення у межах забезпечення права на відповідь від 07 квітня 2025 року суддя стверджує, що суд застосував принцип пропорційності, оскільки «обмежив проведення мирного зібрання лише в частині місця його проведення, а саме: в приміщеннях державних установ та на виїздах з території даних приміщень та лише з метою недопущення вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 341 Кримінального кодексу України, та з метою недопущення порушення інтересів національної безпеки і громадського порядку, оскільки завдання та повноваження вказаних органів державної влади спрямовані саме на захист прав та охоронюваних законом інтересів громадян, а також забезпечення належного захисту національної безпеки України».

ГРД підкреслює, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у таких випадках, коли посилання на конвенційні легітимні цілі є лише формальним, а натомість існують переконливі свідчення, що наведене обґрунтування необхідності обмеження свободи мирних зібрань не було істинним, є усі підстави стверджувати, що обмеження свободи мирних зібрань не мало легітимних цілей.

Вислів «необхідно у демократичному суспільстві» у прецедентній практиці ЄСПЛ означає, що втручання у право на свободу мирних зібрань відповідає «невідкладним соціальним потребам» і, зокрема, є пропорційним поставленій законній меті (Stankov and the United Macedonian Organization Ilinden v. Bulgaria, § 87).

При цьому ЄСПЛ завжди розглядає втручання у світлі справи в цілому і визначає, чи було воно «пропорційним легітимній меті» і чи були причини, які озвучує влада для виправдання втручання, «відповідними і достатніми» (Christian Democratic People’s Party v. Moldova, § 70).

Навіть існування об’єктивного ризику застосування насильства під час мирного зібрання, зокрема у вигляді контрдемонстрації не є підставою для його заборони. Це позитивний обов’язок держави створити умови для вільного вираження своїх позицій громадянами. Адже можливість насильницьких контрдемонстрацій або можливість участі в демонстрації екстремістів із насильницькими намірами не може, як таке, відняти це право (Christian Democratic People’s Party v. Moldova, § 23). Якщо ж існує теоретичний ризик насильницьких зіткнень, завдання поліції – стояти між двома групами, щоб забезпечити громадський порядок (§ 22, § 28).

У період з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року на території України тривали масові акції протесту, під час яких чимало суддів підтримували незаконні дії правоохоронців, Президента України і органів виконавчої влади, ухвалюючи рішення, які суперечили Конституції та законам України або просто очевидним обставинам справ.

ГРД продовжує звертати увагу на суддів, які приймали рішення проти протестувальників в період з 21 листопада 2013 року до 11 квітня 2014 року, попри відсутність рішень про притягнення таких суддів до дисциплінарної чи інших видів відповідальності. Сумніви в доброчесності таких суддів засновані на системності дій представників судової влади (як і інших гілок влади) щодо протидії масовим акціям протесту в зазначений період.

Суддя своєю чергою вважає, що, приймаючи постанову про обмеження права на мирні зібрання, колегія суддів враховувала судову практику, яка склалася в адміністративних судах, зокрема у Вищому адміністративному суді України, та «з урахуванням наявності реальної загрози здоров’ю населення та правам і свободам людей та забезпечення інтересів національної безпеки і громадського порядку». «Рішення у справі № 819/3052/13-а приймалося за відсутності законодавчого врегулювання організації та проведення мирних зібрань в Україні, на підставі існуючого правового регулювання, з урахуванням існуючих фактичних обставин та у скорочені строки, передбачені статтею 182 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя вважає, що відсутність такого закону на час ухвалення зазначеного рішення зумовлює колізії і суперечності в реалізації права на свободу мирних зібрань та негативно впливає на якість судових рішень вказаної категорії справ» – йдеться у відповіді судді. Суддя вважає, що рішення у справі не було свавільним та неприпустимим, оскільки «враховувало конкретні обставини справи, базувалось на об’єктивній та ретельній їх оцінці, враховувало права та інтереси як організаторів та учасників мирного заходу, так і інших громадян, які не брали участі в цьому заході, та суд діяв виключно в межах національного законодавства та Європейської практики».

2. Суддя не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником чесність (пп. 1 п. 18 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджених рішенням ВРП 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24)

Результати наукових досліджень, оприлюднені за авторством судді, містять ознаки недотримання академічної доброчесності.

Суддя 03 грудня 2012 року здобула науковий ступінь кандидата юридичних наук, захистивши дисертацію на тему «Принципи (засади) організації судової влади, що закріплені в спеціальному законодавстві України про судоустрій».

Проте дисертація містить ознаки академічної недоброчесності, зокрема кандидат від свого імені використовує результати чужої наукової діяльності, а саме с.с. 129, 134, дисертації містить вислови, зазначені в Кодексі адміністративного судочинства України. Науково-практичний коментар (книга), за ред. Ківалова С.В., Харитонава С.В. та ін. 2005 (книга).

С.с. 112–113 містить вислови із Щорічної доповіді уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні, 2011 рік.

Також ГРД надано Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснень судді.

1. В електронній декларації за 2015 рік наявні відомості про таке майно: квартира у м. Тернопіль площею 63,4 кв.м, набута 07 травня 2007 року (судді на праві власності належить ½ квартири); квартира у м. Тернопіль, площею 76,9 м.кв., набута 13 березня 1997 року (судді на праві власності належить ¼ квартири); об'єкт незавершеного будівництва (квартира), площа якого становить 29,4 м.кв., набутий 19 листпада 2011 року. Суддя вказує, що в декларації допущено описку щодо дати набуття права, а саме: замість «19.11.2001» помилково зазначено «19.11.2011».

Водночас суддя в паперових деклараціях за 2012, 2013, 2014, 2015 роки декларує лише таке майно: квартира у м. Тернопіль, площа якої становить 32 кв.м (судді на праві власності належить ½ квартири); квартира у м. Тернопіль, площа якої становить 25 кв.м (судді на праві власності належить ¼ квартири); квартира у м. Тернопіль, площа якої становить 30 кв.м. Тобто в паперових деклараціях суддя не внесла відомості про 3 об’єкти, що належали їй на праві власності.

В електронній декларації за 2015 рік та подальших деклараціях суддя не декларує а) наведене майно та/або б) відомості про відчуження такого майна, що може містити ознаки безпідставного недекларування майна.

2. Батько судді, ОСОБА_1, 17 червня 2020 року набув на праві власності BMW X3 2013 року випуску. У майновій декларації за 2023 рік суддя декларує право користування автомобілем BMW X3, а датою набуття права користування визначає 01 січня 2023 року.

ГРД зазначає, що наявні достатні підстави вважати, що відомості про дату набуття права користування є недостовірними з огляду на таке.

На користування суддею наведеним автомобілем до 01 січня 2023 року вказує така інформація:

а) заяви судді про дорожньо-транспортні пригоди та перебування автомобіля біля житла судді: суддя потрапила в дорожньо-транспортну пригоду на BMW X3 по АДРЕСА_1 (розташування житла судді), про що суддя 23 червня 2021 року повідомила Тернопільському ГУНП (Досьє ВККС, с.53);

суддя 28 вересня 2021 року повідомила Тернопільському ГУНП, що 27 вересня 2021 року в BMW X3, припаркованого за адресою АДРЕСА_1 (розташування житла судді), в’їхав автомобіль (Досьє ВККС, с.53);

б) суддя 22 травня 2022 року виїхала з України через пункт пропуску Краківець, 05 червня 2022 року в’їхала в Україну через пункт пропуску Рава-Руська. Перетин відбувся на транспортному засобі з номером НОМЕР_1 (Досьє ВККС, с.45). Тобто суддя користувалась автомобілем протягом 15 днів.

З огляду на перебування автомобіля біля житла судді (у тому числі в нічний час), виїзд судді за кордон на автомобілі існують достатні підстави вважати, що суддя почала користуватись наведеним майном до 01 січня 2023 року.

Вартість, за якою набуто BMW X3, становить 300 000 грн, як зазначено в майновій декларації судді за 2023 рік.

Водночас оподатковуваний дохід батька судді, ОСОБА_1 за 1999–2021 становив 315 985 грн (Досьє ВККС, с.82-84).

Ураховуючи видатки батька судді на звичайну життєдіяльність (комунальні послуги, їжа тощо), батько судді, маючи дохід 315 985 грн, не міг набути автомобіль вартістю 300 000 грн.

3. Мати судді, померла 16 червня 2013 року, у зв’язку з чим було відкрито спадщину. З рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 лютого 2016 року (справа № 607/16572/15-ц) стало відомо, що брат судді не прийняв спадщину у встановлений законом строк, у зв’язку з чим подав позов про визначення додаткового строку. Суддю було визначено третьою особою у наведеній справі. У рішенні йдеться про те, що суддя успадкувала майно. З довідки ТОВ «Коменерго Тернопіль3» № 1243 від 30 грудня 2015 року, слідує що ОСОБА_6, яка померла 16 червня 2013 року проживала за адресою АДРЕСА_5. Разом з нею проживали та були зареєстровані її чоловік ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_5, які, враховуючи вимоги частини першої статті 1261 Цивільного кодексу України є спадкоємцями першої черги за законом. Згідно з вимогами частини третьої статті 1268 Цивільного процесуального кодексу України вважаються такими, що прийняли спадщину після її смерті.

ГРД вважає, що об’єктом спадкування була квартира, розташована за адресою АДРЕСА_2 в м. Тернопіль, оскільки позивачем суду подано квитанції про оплату послуг водопостачання та водовідведення на АДРЕСА_2 в м. Тернопіль на суму 1030 гривень.

4. З 22 травня 2022 року до 05 червня 2022 року суддя перебувала за кордоном, що відображають відомості, надані Державною прикордонною службою (Досьє ВККС, с.45). Водночас 02 червня 2022 року, тобто під час перебування за кордоном, суддя ухвалила рішення у таких справах: 500/1864/22 та 500/1987/22.

VI. Пояснення судді.

1. Стосовно ухвалення рішення про обмеження права на мирні зібрання Мірінович У.А. пояснила, що, розглядаючи категорію справ, пов’язаних з обмеженням права на мирні зібрання, суд (суддя) бере на себе відповідальність за наслідки такого рішення, зокрема негативні, що можуть настати в разі, якщо права на мирні зібрання не будуть обмежені, а саме: у вигляді ушкодження здоров’я, загибелі людей, знищення майна тощо як учасників акцій, так і осіб, які не брали участі в таких масових зібраннях.

Починаючи з грудня 2013 року, в місті Тернопіль розпочалися пікетування та блокування мітингувальниками приміщень (будівель) державних установ, зокрема Тернопільської обласної державної адміністрації, внаслідок чого працівники цієї установи та інших організацій, розташованих у вказаній будівлі (Тернопільська обласна рада, Тернопільська обласна державна виконавча служба, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Відділ у справах преси та інформації головного управління з питань внутрішньої політики, національностей, релігій, преси та інформації, Відділення поштового зв’язку № 21, Тернопільський обласний відділ фонду соціального захисту інвалідів тощо), а також відвідувачі не змогли потрапити до приміщень установ та організацій міста.

Прокуратурою області було зареєстровано кримінальні провадження за статтею 341 Кримінального кодексу України «Захоплення адміністративних будівель».

У справі № 819/3052/13-а суд встановлював таке обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання, яке було б пропорційним до можливих негативних наслідків, оскільки до участі в акціях могли долучатися інші громадяни, враховуючи реальні наміри про проведення в цей самий час контрзібрань (акція Тернопільського міського комітету Комуністичної партії України на підтримку вступу України до Митного союзу) та з метою ненадання переваг у проведенні мирних зібрань жодним політичним силам.

Суддя зазначила, що під час визначення обмеження реалізації права на мирні зібрання на строк з 10 грудня 2013 року до 07 січня 2014 року суд виходив з того, що проведення всіх мирних зібрань, протестів, мітингів, пікетувань ініціювалися його організаторами та учасниками як безстрокові, а в окремих випадках проводилися стихійні масові зібрання без належного повідомлення органів державної виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.

Крім того, у резолютивній частині рішення вказано про обмеження права на мирні зібрання за місцезнаходженням державних установ. Під час застосування саме цих термінів суд враховував їх правову визначеність (стаття 93 Цивільного кодексу України щодо місцезнаходження юридичної особи).

Суддя зауважує, що, застосовуючи обмеження права громадян на мирні зібрання лише в частині місця їх проведення, а саме за місцезнаходженням державних установ, суд мав на меті недопущення загрози здоров’ю населення, вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 341 Кримінального кодексу України та недопущення порушення інтересів національної безпеки і громадського порядку.

Як свідчить перебіг подій, під час застосування судом відповідних обмежень, громадяни безперешкодно реалізовували право на проведення мирних зібрань з урахуванням установлених обмежень та без порушення нормального функціонування органів державної влади, повноваження яких направлені на захист громадян та національної безпеки держави. Тобто гарантоване Конституцією України право мирно збиратися та вільно висловлювати свої політичні погляди фактично не було порушено.

Суддя зазначила, що всім зазначеним обставинам уже було надано оцінку під час перевірки Комісією звернення стосовно можливих неправомірних дій судді в розгляді адміністративної справи № 819/3052/13-а. Рішенням Комісії від 19 листопада 2015 року за результатами перевірки у відкритті дисциплінарної справи відмовлено.

Також рішенням Вищої ради юстиції від 27 вересня 20016 року № 2941/0/15-16 «Про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Тернопільського окружного адміністративного суду Білоус І.О., Мірінович У.А., Чепенюк О.В. та залишено без розгляду заяви Тернопільської обласної організації політичної партії Демократичний альянс» стосовно суддів Тернопільського окружного адміністративного суду Білоус І.О., Мірінович У.А., Чепенюк О.В.» відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за відсутності ознак дисциплінарного проступку.

2. Стосовно наявності ознак академічної недоброчесності в дисертаційній роботі суддя пояснила, що, на думку ГРД, словосполучення (слова): «принципи правосуддя діють не розрізнено, а в сукупності» (ст. 29 дисертації), що міститься в КАСУ: Науково-практичний коментар/ За ред. С.В. Ківалова, О.Д. Харитонової та ін., використано від її імені.

Суддя зазначає, що вказане словосполучення не використовувалося від її імені та дослівно міститься у двох джерелах, які використано при написанні дисертації, а саме:

- КАСУ: Науково-практичний коментар/ За ред. С.В. Ківалова, О.Д. Харитонової/ Ківалов С.В., Харитонова О.Л., Пасенюк О.М., Аракелян М.Р. та ін. – Х: ТОВ «Одессей», 2005 – 552 с.;

- Потапенко С.В., Система принципів адміністративного процесу України та проблеми їх класифікації// Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ.-2010.-№1 (48).- 152-158 с.с.

Указані джерела Мірінович У.А. зазначено у Списку використаних джерел дисертації під номерами 51 та 195. Це словосполучення зустрічається у дисертації двічі на сторінках 29 і 30 як продовження дослідження одного і того ж питання. На сторінці 30 дисертації міститься посилання на джерело 51 Списку використаних джерел, а саме: Потапенко С. В., Система принципів адміністративного процесу України та проблеми їх класифікації.

Що стосується посилання у висновку ГРД на сторінку 134 дисертації, де також окремі слова/речення використано суддею з Кодексу адміністративного судочинства України: Науково-практичний коментар/За ред. С.В Ківалова, О.Д. Харитонової та ін., суддя пояснила таке.

Як уже зазначалось, Науково-практичний коментар за редакцією С.В Ківалова, О.Д. Харитонової та ін. суддею зазначено в Списку використаних джерел дисертації під номером 195. Також у вступі дисертації вказано, що при дисертаційному дослідженні нею використовувались праці науковців, у тому числі С. Ківалова.

Посилання на означений Науково-практичний коментар міститься також (крім інших) на сторінці 132, у межах того ж пункту 3.1 розділу 3 дисертації «Принципи забезпечення права на судовий захист та на повноважний суд» та стосується розкриття однієї і тієї ж наукової проблеми, що і на сторінці 134, та є продовженням дискусії з цього ж питання.

Важливим є і те, що, аналізуючи у роботі наукові праці вчених (у тому числі С.В. Ківалова), суддею жодного разу не зазначено, що такі твердження чи висновки є результатом її власної наукової діяльності.

Стосовно тверджень, що суддею на сторінках 112, 113 дисертації зазначено: «Безумовним позитивом законопроєкту є здійснення певних конкретних заходів щодо вирішення проблеми невиконання рішень національних судів, суддя пояснила таке. Зокрема, введення особливої процедури виконання рішень судів, де відповідачем є держава, зняття мораторіїв на примусове виконання рішень судів, запровадження механізму компенсацій за тривале невиконання».

ГРД зазначає, що при написанні вказаних рядків суддею використано результати наукової діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а саме «Щорічна доповідь про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні, 2011 рік».

Суддя пояснила, що їй не відомо, чи «Щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні, 2011 рік» є науковою працею (принаймні в частині, яка зазначена ГРД).

Також суддя зазначає, що в її науковій роботі в межах дослідження принципу обов’язковості судових рішень, який розкритий у п. 2.5 розділу 2 дисертації, здійснювався аналіз Проєкту Закону України «Про гарантії держави щодо виконання рішень суду» (далі – Проєкт Закону).

Під час такого дослідження використано як текст Проєкту Закону з відповідними супровідними документами: пояснювальна записка, висновки та зауваження управлінь та комітетів (№ 168 Списку використаних джерел), Коментар до Проєкту Закону України № 7562 від 14 січня 2011 року «Про гарантії держави щодо виконання рішень суду», Щербатюк М., Яворський В. (№ 169 Списку використаних джерел).

Про використання зазначених джерел суддею зазначено в посиланнях як на сторінці 112, так і на сторінці 113 дисертації.

Крім того, щодо змісту наведеного тексту суддя зауважує, що «вирішення проблеми невиконання рішень національних судів» якраз і лягло в основу пояснювальної записки до Проєкту Закону України № 7562 та слугувало обґрунтуванням необхідності прийняття такого Закону.

Що стосується зазначення в дисертації тексту про введення Проєктом Закону «особливої процедури виконання рішень судів, де відповідачем є держава, зняття мораторіїв на примусове виконання рішень судів, запровадження механізму компенсацій за тривале невиконання», то вжиття таких заходів перебачено самим Проєктом Закону.

Зокрема, вказаним проєктом передбачалось:

- особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу. (Стаття З Проєкту Закону).

- визнання таким, що втратив чинність, Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» (розділ II Прикінцеві та перехідні положення Проєкту Закону).

- компенсація (стаття 5 Проєкту Закону).

Таким чином, суддя вважає, що наведена у висновку ГРД частина тексту її дисертації, що стосується Проєкту Закону України № 7562, взагалі не є результатом будь-якої наукової діяльності, оскільки відображає лише зміст (суть) законопроєкту та основні заходи (особливі процедури), які планується ним впровадити для вирішення проблеми невиконання рішень національних судів.

Жодна частина зазначених у висновку ГРД текстів дисертації не увійшла до висновків за результатами дисертаційного дослідження.

Мірінович У.А. вважає, що при виконанні дисертації нею дотримано академічної доброчесності, і, як наслідок, критерія доброчесності за показником – «Чесність».

Стосовно інформації, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснень судді, зазначила таке:

1. Стосовно недекларування в паперових деклараціях відомостей про три об’єкти нерухомості суддя пояснила, що у всіх поданих нею деклараціях у повній мірі відображено все нерухоме майно. У відповідний звітний період у неї були майнові права лише на три об’єкти нерухомого майна:

1) право приватної спільної часткової власності, а саме: 1/2 частка квартири НОМЕР_2, загальною площею 63,4 кв.м, що розташована АДРЕСА_1, місто Тернопіль (далі – Об’єкт № 1). Дата набуття права 07 травня 2007 року. Зазначена квартира є фактичним місцем її проживання, про що також зазначено у всіх поданих деклараціях;

2) право спільної сумісної власності з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме: квартира НОМЕР_3 загальною площею 76,9 кв.м, що розташована АДРЕСА_3, місто Тернопіль (далі – Об’єкт №2). Дата набуття права 13 березня 1997 року. Дата припинення права власності 25 вересня 2020 року згідно з договором дарування 1/4 частки квартири (Об’єкт № 2) ОСОБА_1;

3) право власності відповідно до Цивільного кодексу України на об’єкт, право власності на який не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме: квартира НОМЕР_4 загальною площею 29,4 кв.м, що розташована АДРЕСА_4, місто Тернопіль (далі – Об’єкт № 3). Дата набуття права згідно з цивільно-правовою угодою 19 січня 2001 року.

Таким чином, до дати призначення її на посаду судді і до 25 вересня 2020 року їй належали права лише на три об’єкти нерухомості (№№ 1, 2, 3), а з 26 вересня 2020 року лише на два об’єкти. (№№ 1, 3), достовірні та повні відомості про які внесено у всі подані декларації з 2011 року до 2024 року включно.

Суддя зауважує, що поза увагою ГРД залишено надані нею пояснення щодо відмінностей у порядку декларування та форм декларацій, які велись у паперовій формі до 2015 року та електронній формі з 2015 року, що впливало на їх зміст.

У паперовій декларації в розділі III «Відомості про нерухоме майно» містить таке визначення позиції «А. Майно, що перебуває у власності, в оренді чи іншому праві користування декларанта».

На офіційному сайті «Судова влада України» https://court.gov.ua/userf7file/sud0812. (doc) розміщено роз’яснення щодо порядку заповнення паперових декларацій, у якому вказано, що якщо декларанту належить лише частина житлової площі, то в декларації зазначається лише належна йому частина.

Тобто, якщо декларанту належала лише частка в майні, то в декларації підлягала до зазначення лише та частина житлової площі, що належить саме декларанту, а не іншим особам, отже, зазначалася не загальна площа об’єкта.

Лише з 2015 року в електронних деклараціях указується загальна площа об’єкта нерухомості із зазначенням у відсотках частки в майні, що належить декларанту та часток і відомостей щодо всіх інших осіб, яким належать права на таке майно.

Відповідно суддею як в паперових так і в електронних деклараціях щорічно зазначалася достовірна та повна інформація про наявні права на об’єкти нерухомості із зазначенням площ відповідно до діючих вимог декларування. Будь-які інші права на нерухоме майно в період, що підлягав до декларування, суддею не набувалися та не зазначалися в деклараціях.

Крім того, суддя повідомляє, що у висновку ГРД зазначено: «Суддя вказує, що у деклараціях допущено описку щодо дати набуття права, а саме: замість «19.11.2001», помилково зазначено «19.11.2011».

Проте суддею ніколи не вказувалося, у тому числі в поясненнях ГРД, що «у деклараціях допущено описку щодо дати набуття права, а саме: замість «19.11.2001» помилково зазначено «19.11.2011».

У всіх поданих деклараціях зазначено достовірну інформацію, в тому числі щодо набуття права на об’єкт нерухомості саме 19 листопада 2001 року.

2. Стосовно права користування автомобілем батька БМВ Х3 суддя повідомила, що 01 січня 2023 року її батько ОСОБА_1, перебуваючи за межами території України, надав дозвіл на користування належним йому транспортним засобом BMW ХЗ на постійній основі.

З моменту надання такої згоди (01 січня 2023 року) на використання транспортного засобу на постійні основі зазначене право було відображене в поданих деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування,
за 2023–2024 роки.

Крім того, суддею зазначено, що в’їзд/виїзд до будинку, в якому проживаю я, і до будинку, в якому проживає мій батько, а також двір, є спільними та без наскрізного проїзду. Відповідно, паркування (стоянка) зазначеного транспортного засобу відбувається в одному дворі.

Стосовно тверджень у висновку ГРД про недостатність у батька коштів для набуття автомобіля вартістю 300 000 грн з посиланням на довідку про оподаткований дохід батька за 1999–2021 у сумі 315 985 грн (досьє ВККС, с. 81–84), суддя пояснила, що, згідно з довідкою, сформованою за допомогою автоматизованої системи Пенсійного фонду України № 0339823752829324 від 03 квітня 2025 року, дохід (пенсія) батька з 01 січня 2018 року до 31 червня 2020 року становить 518 239 грн. Відповідно до довідки № 1900-0214-5/18437 від 14 квітня 2025 року, виданої Управлінням обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 отримував за період з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2017 року дохід (пенсію) в сумі 307 535 грн. Таким чином, сума отриманого неоподаткованого доходу (пенсії) її батька лише за період з січня 2015 року до червня 2020 року становить 825 775 грн.

3. Стосовно спадкування майна після смерті матері суддя пояснила, що участі у спадкуванні майна вона не брала, майно не успадковувала.

Відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 серпня 2016 року у справі № 607/16572/15-ц на день смерті матері разом із нею у квартирі НОМЕР_3 на АДРЕСА_3 в м. Тернопіль проживали та були зареєстровані її чоловік ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_3, які, враховуючи вимоги частини першої статті 1261 Цивільного кодексу України, є спадкоємцями першої черги за законом після смерті матері, та, враховуючи вимоги частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України, вважаються такими, що прийняли спадщину після її смерті шляхом постійного проживання із нею.

4. Стосовно ухвалення судових рішень у справах № 500/1864/22 та № 500/1987/22, перебуваючи за кордоном у період з 22 травня 2022 року до 05 червня 2022 року суддя пояснила, що в період перебування у відпустці судові рішення нею не ухвалювалися.

Судові рішення у справах № 500/1864/22 та № 500/1987/22 ухвалено в порядку письмового провадження в перший робочий день після виходу з відпустки 06 червня 2022 року, що підтверджується і змістом судових рішень, а саме: у мотивувальній частині рішень зазначено: «Повний текст судового рішення складено в перший робочий день після виходу головуючої судді з основної щорічної відпустки»; у резолютивних частинах рішень, вказано: «Повне судове рішення складено 06 червня 2022 року».

При складенні повного тексту судових рішень у вказаних справах було допущено описку в даті рішення суду, а саме: заміть правильної дати «06 червня 2022 року» помилково зазначено «02 червня 2022 року».

У зв’язку з цим 09 червня 2022 року судом з власної ініціативи на підставі статті 253 КАС України винесено ухвали про виправлення описки у вказаних судових рішеннях.

Зазначені ухвали суду надіслані до ЄДРСР 09 червня 2022 року та зареєстровані в ЄДРСР 10 червня 2022 року.

Під час співбесіди суддя підтвердила надані раніше Комісії письмові пояснення.

VІІ. Правові підстави та загальний порядок проведення кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді.

Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом.

Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Факт відмови судді від проходження оцінювання на відповідність займаній посаді встановлюється рішенням Комісії у пленарному складі. Під час ухвалення такого рішення у засіданні Комісії може брати участь представник Громадської ради доброчесності.

У разі систематичної (тричі) неявки судді на будь-який з етапів оцінювання на відповідність займаній посаді Комісія може розглянути питання щодо відповідності такого судді займаній посаді за його відсутності.

Згідно з частиною першою статті 83 Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. 

Відповідно до частини другої статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

• компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);
• професійна етика;
• доброчесність.

Частиною п’ятою статті 83 Закону передбачено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.

Завдання, підстави, порядок проведення та етапи кваліфікаційного оцінювання визначено главою 1 «Кваліфікаційне оцінювання суддів» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону. 

З метою проведення кваліфікаційного оцінювання суддів за визначеними законом критеріями Комісією рішенням від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі – Положення).

Відповідно до пункту 1 розділу V Положення організація та проведення кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності судді займаній посаді здійснюється за правилами, встановленими цим Положенням, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Пунктом 5 глави 6 розділу II Положення визначено, що максимально можливий бал за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної) становить 500 балів, за критерієм професійної етики – 250 балів, за критерієм доброчесності – 250 балів. Отже, сума максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання за всіма критеріями дорівнює 1 000 балів.

За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права – 90 балів (підпункт 5.1.1.1); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів (підпункт 5.1.1.2); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів (підпункт 5.1.1.3); діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів (підпункт 5.1.1.4); особиста компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.2); соціальна компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.3).

Пунктом 11 розділу V Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.

У главі 3 розділу ІІ Положення визначено показники, за якими оцінюється відповідність судді кожному критерію.

Відповідність критерію професійної компетентності визначається за показниками: рівень знань у сфері права (оцінюється на підставі результатів складання анонімного письмового тестування під час іспиту), рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні (оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту), ефективність здійснення правосуддя (оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди), діяльність щодо підвищення фахового рівня (оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди).

Відповідність критерію особистої компетентності визначається за показниками особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості (оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань та за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди).

Відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння та дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість (оцінюється на підставі висновку про підсумки тестувань та за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди).

Відповідність судді критерію професійної етики визначається за показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5–8, 13 частини першої статті 106 Закону; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики. Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди.

Відповідність судді критерію доброчесності визначається за показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9–12, 15–19 частини першої Закону; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.

Водночас, оцінюючи відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності, Комісія мала би виходити з таких засадничих положень.

Пунктом 34 розділу ІІІ Положення передбачено, що рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків, а за наявності висновку ГРД про непідтвердження відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності – також мотиви його прийняття або відхилення.

Відповідно до пункту 120 параграфа 9 розділу ІІІ Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України висновок або інформація Громадської ради доброчесності розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в рішенні від 10 листопада 2021 року (справа № 9901/355/21): «доброчесність – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об’єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків та здійсненні правосуддя.

За визначенням терміна, який подано в Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.

Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням» (пункт 23).

Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХХ чергового з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року, встановлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді, а також суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади і утвердження авторитету правосуддя. Відповідно до статті 3 цього Кодексу саме суддя має докладати зусиль до того, щоб, на думку звичайної розсудливої (законослухняної людини, яка будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини за сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.

У Пояснювальній записці до проєкту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», за результатами розгляду якого було внесено зміни до Конституції України (Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)») і запроваджено процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зазначено, що проєкт передбачає «спеціальні механізми оновлення суддівського корпусу, що дасть змогу досягти необхідного балансу між суспільними очікуваннями, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого. Зокрема, за рекомендаціями Венеціанської Комісії та Директорату з прав людини Головного директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, що викладені у Спільному висновку від 23 березня 2015 року (документ CDL-AD(2015)007), процедура кваліфікаційного оцінювання суддів, запроваджена в рамках Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», отримає відповідне конституційне закріплення.

Так, відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюватимуться законом.

Відповідна процедура здійснюватиметься виключно за вказаними критеріями та у порядку, визначеному Законом, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», та буде тим винятковим заходом, що застосовуватиметься до всіх суддів, про який зазначили експерти Венеціанської комісії в Остаточному висновку від 26 жовтня 2015 року (документ CDL-AD(2015)027) і який «вимагає надзвичайної обережності: паралельне виконання різних процедур, що їх здійснюють різні органи, навряд чи забезпечить дотримання найвищих гарантій для тих суддів, що відповідають цим критеріям».

Крім того, повноваження суддів, призначених на посаду строком на п’ять років до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», будуть припинені із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді у порядку, визначеному законом. Надалі на посаду судді призначатимуться особи, які відповідатимуть усім вимогам, передбаченим змінами до Конституції України, з урахуванням певних особливостей (наприклад, без необхідності таким особам проходити навчання в Національній школі суддів, якщо особа вже працювала суддею протягом п’яти років, тощо).

На тимчасовість кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді та дотримання гарантій суддів під час його проведення звернула увагу і Венеціанська комісія у своєму висновку від 26 жовтня 2015 року № 803/2015 щодо проєкту змін до Конституції України в частині правосуддя, зазначивши у пункті 36 таке:

«У своєму спільному висновку «Щодо Закону «Про судоустрій і статус суддів» і внесення змін до Закону «Про Вищу раду юстиції» Венеціанська комісія й Директорат з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права, безумовно, врахували пояснення органів української влади про те, що необхідно зробити вибір: або звільнити всіх суддів і запропонувати їм повторно подати свої кандидатури на зайняття посад, або оцінити їх у спосіб, запропонований в законі. Венеціанська комісія й Директорат висловили свою думку про те, що «може бути необхідним і виправданим вжити надзвичайних заходів» для подолання «корупції і некомпетентності працівників судових органів, які є результатом політичного впливу на призначення суддів у попередній період», але «звільнення кожного з представників судової влади, призначеного на посаду у відповідний період, не буде належним вирішенням проблем, зазначених владою». Крім того, вони підкреслили, що навіть «такий захід, як кваліфікаційне оцінювання, передбачене статтею 6 Перехідних положень, слід розглядати як цілком винятковий і такий, що має підпадати під надзвичайно суворі гарантії захисту тих суддів, які відповідають зайнятій посаді», а також що «це питання має більш детально розглядатися в правовому положенні основної частини Закону та вимагає підкріплення в Конституції».

Венеціанська комісія вважає, що незрозуміло, чи призначено це перехідне положення Конституції забезпечити конституційне підкріплення не лише для процедури оцінювання, передбаченої в пункті 6 Перехідних положень Закону «Про забезпечення права на справедливий суд», але й для процедури перевірки, викладеної в Законі «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» чи люстраційної процедури, передбаченої в Законі «Про очищення влади». Венеціанська комісія вважає, що існування декількох паралельних частково збіжних процедур є вкрай проблематичним, оскільки оцінювання професіоналізму, етичності та доброчесності всіх суддів може бути тільки винятковим заходом, що вимагає найвищої міри обережності: паралельне здійснення істотно різних процедур різними органами навряд чи забезпечить дотримання обов’язкових гарантій для суддів, які дійсно відповідають цим критеріям. Венеціанська комісія вважає, що надзвичайні заходи мають бути обмежені в часі й повинні вживатися швидко та ефективно» (пункт 38).

Так само, ухвалюючи Закон України «Про судоустрій і статус суддів», законодавець в Пояснювальній записці до відповідного законопроєкту сформулював легітимну мету закону – здійснення трансформації системи судоустрою та оновлення суддівського корпусу відповідно до суспільних очікувань. Законодавець окремо звернув увагу на те, що до завдань законопроєкту також належить подолання корупційних ризиків при здійсненні суддею правосуддя та очищення судової системи від недоброчесних суддів.

Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2020 року (справа № 200/9195/19-а) із започаткуванням судової реформи та набранням чинності Законом для утвердження незалежності судової влади, зокрема шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу необхідно запровадити кваліфікаційне оцінювання суддів. Кваліфікаційне оцінювання суддів зумовлене істотною метою, що полягає у відновленні довіри до судової влади в Україні. Зміни, запроваджені в судовій системі України у зв’язку з її реформуванням, схвалені світовою спільнотою, у тому числі Венеційською комісією (пункти 98–99).

Водночас, коли втручання у приватне життя здійснюється відповідно до закону, відповідає легітимній меті та є необхідним у демократичному суспільстві, звільнення судді внаслідок невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності має своїм наслідком звільнення з посади, що є серйозним, якщо не найсерйознішим заходом, який може бути застосовано до особи. Отже, застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті судді, вимагає пошуку справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правом судді на приватність.

І хоча слід зважати на презумпцію, відповідно до якої суддя відповідає критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї роботи вважається гарантом верховенства права, ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання судді.

Процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність (невідповідність) судді займаній посаді є одноразовою процедурою, спрямованою на перевірку відповідності всіх суддів критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики та доброчесності з метою відновлення та підвищення суспільної довіри до судової влади в Україні, і проводиться за правилами кваліфікаційного оцінювання суддів. Ця процедура, як вже зазначалось вище, була запроваджена у відповідь на ймовірну присутність в судовій владі некомпетентних та недоброчесних суддів.

З огляду на вказане кваліфікаційне оцінювання здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (далі – КО на здатність) та оцінювання відповідності судді займаній посаді (далі – КО на відповідність) – не є тотожними процедурами, незважаючи на однакові правила їх проведення. 

КО на здатність здійснюється з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Це «стандартна» процедура в межах суддівської кар’єри, що дає підстави для переходу судді з нижчої до вищої інстанції або зміни спеціалізації. 

КО на відповідність – особлива процедура, встановлена Конституцією України (підпункт 4 пункту 16¹ розділу XV «Перехідні положення»). Вона стосується всіх суддів, яких на момент набрання чинності конституційними змінами 2016 року призначено на посаду строком на п’ять років або обрано на посаду безстроково. Тобто всі особи, які на той момент були суддями, несуть конституційний обов’язок проходження КО на відповідність.

На відміну від обмежених у часі приписів підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону положення щодо кваліфікаційного оцінювання суддів, передбачені главою 1 розділу V Закону, розраховані на постійне застосування.

Отже, Законом встановлено дві різні процедури оцінювання:

1) оцінювання судді на відповідність займаній посаді;

2) кваліфікаційне оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Вочевидь основними відмінностями цих процедур є:

темпоральний характер (КО на відповідність є одноразовою ad hоc процедурою, тоді як КО на здатність є повторюваним процесом із можливістю проходження суддею цієї процедури необмежену кількість разів);

мета (КО на здатність має на меті визначення найкращих кандидатів на посади суддів апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду, тоді як мета КО на відповідність полягає у визначенні відповідності осіб, які вже володіють статусом судді, займаним посадам);

наслідки (негативним наслідком КО на відповідність є звільнення судді з посади, а КО на здатність – припинення участі в конкурсі).

Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 13 червня 2024 року у справі № 9901/198/20 зробила висновки щодо відмінності процедур на підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та відповідності займаній посаді і змінила раніше застосований підхід до вирішення справ щодо оскарження рішень Комісії за наслідками оцінювання судді на відповідність займаній посаді, ухвалених до набрання чинності змінами до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, внесеними Законом України «Про внесення змін до закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» (пункт 110).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 січня 2025 року у справі № 9901/529/19 дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Комісії від 10 квітня 2019 року № 69/ко-19 в частині абзацу третього резолютивної частини щодо визнання порядку набрання чинності, вказавши у мотивувальній частині постанови, що зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 9901/198/20 (пункти 88–89).

Раніше Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 16 червня 2022 року в справі № 9901/57/19 вже сформувала відмінність між процедурами кваліфікаційного оцінювання та притягнення до дисциплінарної відповідальності: «Інформація із суддівського досьє використовується під час проведення кваліфікаційного оцінювання суддів для цілей встановлення відповідності його займаній посаді судді чи продовження кар’єри з метою зайняття посади в іншому суді. Використання інформації про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є формою (елементом) охоплення і застосування значеннєвих обставин, котрі за професійними та морально-етичними ознаками характеризують здатність позивача бути суддею. Потрібно ще раз нагадати, що кваліфікаційне оцінювання за законом не є дисциплінарним провадженням; це, попри певну схожість, сутнісно різні, відмінні процедури. На стадії кваліфікаційного оцінювання відповідний компетентний орган не встановлює і не кваліфікує наявності в діях судді ознак складу дисциплінарного проступку, що є обов’язковою складовою процедури дисциплінарного провадження. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення [нових] якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею» (пункт 18).

У цьому ж рішенні Велика Палата Верховного Суду встановила критерії оцінки судді за процедурою кваліфікаційного оцінювання на відповідність: «Мета, процедура та правові наслідки кваліфікаційного оцінювання суддів чітко визначені та врегульовані Конституцією України, законами «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя». Положення цих законів, що регулюють спірні правовідносини, є зрозумілими, точними і передбачуваними. Цим законодавством, зокрема, передбачена можливість звільнення судді в тому випадку, коли об’єктивні результати його оцінювання прямо підтверджують нездатність чи небажання судді виконувати свої обов’язки на мінімально прийнятному рівні» (пункт 15).

З цього випливає, що звільнення судді з посади за результатами КО на відповідність можливе за таких умов: 1) результати оцінювання мають відповідати критерію об’єктивності; 2) ці результати мають прямо підтверджувати нездатність або небажання судді виконувати свої обов’язки; 3) межа допустимості поведінки судді як такого, що відповідає займаній посаді, визначена як «мінімально прийнятний рівень» з урахуванням правил кваліфікаційного оцінювання, вимог до поведінки судді, визначених законом та зазначеними вище правилами професійної етики (далі – трискладовий тест кваліфікаційного оцінювання на відповідність).

У справі «Джоджай проти Албанії» (Xhoxhaj v. Albania) ЄСПЛ зазначив: звільнення з посади є серйозним, якщо не найсерйознішим дисциплінарним покаранням, яке може бути застосовано до особи. Застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті людини, вимагає розгляду переконливих доказів, що стосуються етичних норм, доброчесності та професійної компетентності людини(пункт 403).

Відповідно до частини дев’ятої статті 69 Закону, кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.

Зважаючи на наведені вище відмінності між процедурами кваліфікаційного оцінювання, Комісія виходить із більш високих вимог до спростування презумпції доброчесності судді порівняно з кандидатом на посаду судді з урахуванням змісту критерію доброчесності, визначеного законодавцем у статті 69 Закону.

Згідно з пунктом 10 частини сьомої статті 56 Закону суддя зобов’язаний  підтверджувати законність джерела походження майна у зв’язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання або в порядку дисциплінарного провадження щодо судді, якщо обставини, що можуть мати наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викликають сумнів у законності джерела походження майна або доброчесності поведінки судді.

У сукупності з положеннями розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, у тому числі щодо наслідків відмови від проходження кваліфікаційного оцінювання, слід тлумачити цю норму як обов’язок судді взяти у ньому участь шляхом, зокрема, активної реалізації права бути заслуханим у разі виникнення сумнівів Комісії в його відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання під час дослідження досьє та/або проведення співбесіди.

Таким чином, у разі наявності в Комісії обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності, спростування такого сумніву відбувається в результаті реалізації Комісією наданих їй законом повноважень, так і шляхом складання суддею кваліфікаційного іспиту, проходження тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, а також шляхом реалізації суддею права на надання Комісії чітких та переконливих доказів під час дослідження досьє та проведення співбесіди з метою, спростування такого сумніву.

Пунктами 1, 2 глави 6 розділу II Положення передбачено, що відповідність судді критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року (справа № 9901/623/18) установлена легітимна мета дій Комісії щодо з’ясування відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання (пункт 38).

VІІ. Зміст проведеної Комісією співбесіди із суддею.

Співбесіду із Мірінович У.А. проведено 17 квітня 2025 року.

Після проголошення доповіді за результатами дослідження досьє судді надано можливість доповнити, уточнити чи спростувати озвучену інформацію.

Члени Комісії послідовно обговорили із суддею показники щодо відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності, а також інші показники, оцінювання яких потребувало уточнення з метою прийняття остаточного рішення щодо відповідності судді займаній посаді.

Під час співбесіди суддею Мірінович У.А. надано ті ж пояснення, що зазначено у письмових поясненнях, надісланих до Комісії 15 квітня 2025 року.

Крім того, Мірінович У.А. надано пояснення щодо підстав змін і скасування судових рішень та причин несвоєчасного оприлюднення тексту судових рішень в ЄДРСР.

VІІІ. Результати оцінювання судді на відповідність займаній посаді за критеріями професійної етики та доброчесності. 

З метою встановлення відповідності судді критеріям доброчесності і професійної етики Комісія дослідила матеріали суддівського досьє, у тому числі письмові пояснення Мірінович У.А. від 15 квітня 2025 року щодо питань, викладених у висновку ГРД, які були усно доповнені під час співбесіди.

Стосовно тверджень ГРД про те, що суддя ухвалювала рішення, обумовлені політичними мотивами, свавільно встановлювала обмеження у реалізації права на мирні зібрання з’ясовано таке.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: Білоус І.О., судді: Мірінович У.А., Чепенюк О.В.) від 10 грудня 2013 року у справі № 819/3052/13-а задоволено повністю позов Тернопільської обласної державної адміністрації і встановлено обмеження права на мирні зібрання (пікетування, пішу ходу, демонстрацій, мітингів, зборів тощо) Тернопільській обласній організації політичної партії «За Україну», Тернопільській обласній організації Всеукраїнського об'єднання «Свобода», Тернопільській обласній організації Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина», Тернопільській обласній партії «Удар Віталія Кличка» та іншим суб’єктам та особам в частині місця їх проведення шляхом заборони в період з 10 грудня 2013 року до 07 січня 2014 року проводити такі зібрання за місцезнаходженням державних установ, а саме: Тернопільської обласної державної адміністрації, що розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8; прокуратури Тернопільської області, що розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4; прокуратури міста Тернополя, що розташована за адресою: м. Тернопіль, бульвар Шевченка, 7; Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, що розташовано за адресою: м. Тернопіль, вул. Валова, 11; Управління Служби безпеки України в Тернопільській області, що розташовано за адресою: м. Тернопіль, вул. Бандери, 21, та на прилеглих до них територіях.

Виконавчий комітет Тернопільської міської ради, Тернопільська обласна організація «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина», Тернопільська обласна організація «Всеукраїнське об’єднання «Свобода» оскаржили постанову від 10 грудня 2013 року в апеляційному порядку.

7 березня 2014 року до Львівського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Тернопільської ОДА про відмову від адміністративного позову та закриття провадження у справі.

Ухвалою від 11 березня 2014 року Львівський апеляційний адміністративний суд прийняв відмову Тернопільської ОДА від адміністративного позову, апеляційні скарги виконавчого комітету Тернопільської міської ради та Тернопільської обласної організації «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» – задовольнив частково, а апеляційну скаргу Тернопільської обласної організації «Всеукраїнське об’єднання «Свобода» задовольнив повністю. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі № 819/3052/13-а скасував, провадження у справі закрив.

Комісією встановлено, що до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції надійшли заяви ОСОБА_4 від 30 грудня 2014 року, заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. від 31 липня 2014 року, заступника прокурора Тернопільської області О. Галицького від 11 грудня 2014 року, також 19 листопада 2014 року надійшла заява Тернопільської обласної організації політичної партії «Демократичний альянс» про проведення спеціальної перевірки стосовно суддів Тернопільського окружного адміністративного суду Білоус Інни Олександрівни, Мірінович Уляни Анатоліївни, Чепенюк Ольги Володимирівни відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

У заявах автори зазначили, що судді Білоус І.О., Мірінович У.А., Чепенюк О.В. підлягають перевірці на підставі пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», оскільки прийняли постанову від 10 грудня 2013 року повністю задовольнили адміністративний позов Тернопільської обласної державної адміністрації і про обмеження права на мирні зібрання (пікетування, пішу ходу, демонстрації, мітинги, збори тощо) Тернопільській обласній організації політичної партії «За Україну», Тернопільській обласній організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода», Тернопільській обласній організації Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина», Тернопільській обласній організації партії «УДАР Віталія Кличка» та іншим суб’єктам та особам у частині місця їх проведення шляхом заборони у період з 10 грудня 2013 року до 7 січня 2014 року проводити такі зібрання за місцезнаходженням державних установ, а саме: Тернопільської обласної державної адміністрації, що розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8; прокуратури Тернопільської області, що розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4; прокуратури міста Тернополя, що розташована за адресою: м. Тернопіль, бульвар Шевченка, 7; Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, що розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. Валова, 11; Управління Служби безпеки України в Тернопільській області, що розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. Бандери, 21, та на прилеглих до них територіях.

Листом секретаря Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 15 лютого 2016 року № 1952/0/9-16 заяви ОСОБА_4, заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В., заступника прокурора Тернопільської області О. Галицького, Тернопільської обласної організації політичної партії «Демократичний альянс» стосовно суддів Тернопільського окружного адміністративного суду Білоус Інни Олександрівни, Мірінович Уляни Анатоліївни, Чепенюк Ольги Володимирівни із додатками надіслані для розгляду за загальною процедурою до Вищої ради юстиції, оскільки Комісія не встигла прийняти рішення щодо них до закінчення своїх повноважень.

Вищою радою юстиції встановлено, що 19 листопада 2015 року Комісія, розглянувши питання про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Тернопільського окружного адміністративного суду Чепенюк О.В. за зверненням ОСОБА_5, прийняла рішення № 3344/дп-15, яким відмовила у відкритті дисциплінарної справи стосовно вказаної судді.

Із рішення Комісії слідує, що Комісія розглянула звернення ОСОБА_5, в якому викладено факти і обставини стосовно порушень, допущених суддею Тернопільського окружного адміністративного суду Чепенюк О.В. під час винесення постанови від 10 грудня 2013 року у справі № 819/3052/13-а. Вони тотожні тим фактам і обставинам, що викладено у заявах ОСОБА_4, заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В., заступника прокурора Тернопільської області О. Галицького до ТСК стосовно тієї самої судді Тернопільського окружного адміністративного суду Чепенюк О.В. щодо винесення цієї постанови.

Комісія встановила, що справа розглядалася колегією суддів Тернопільського окружного адміністративного суду Чепенюк О.В., Мірінович У.А., Білоус І.О. Постанова від 10 грудня 2013 року ухвалена згідно з довідкою щодо вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами законодавства під час розгляду та вирішення впродовж 2010–2011 років справ стосовно реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо), яку надано до відома окружним адміністративним судам згідно з Постановою пленуму Вищого адміністративного суду України № 6 від 21 травня 2012 року.

При цьому порушення прав та основоположних свобод заявниці ОСОБА_5, зокрема права, гарантованого статтею 39 Конституції України, перевіркою Комісії не встановлено.

На підставі досліджених обставин рішенням Вищої ради юстиції від 27 вересня 2016 року № 2941/0/15-16 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Тернопільського окружного адміністративного суду Білоус І.О., Мірінович У.А., Чепенюк О.А. та залишено без розгляду заяву Тернопільської обласної організації політичної партії «Демократичний альянс».

Крім того, Комісією встановлено, що вказані обставини досліджувалися Комісією на спеціальному спільному засіданні Комісії з Громадською радою міжнародних експертів під час вирішення питання про відповідність кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду Білоус Інни Олександрівни критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд».

Рішенням Комісії та ГРМЕ від 21 січня 2019 року № 56/вс-19 встановлено, що за результатами спеціального засідання у членів Комісії та ГРМЕ не залишилося обґрунтованого сумніву у відповідності Білоус І.О. критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд».

Отже, вказані обставини неодноразово досліджувалися як Комісією, так і Вищою радою юстиції і будь-яких порушень у діях суддів колегії не встановлено.

Комісія вважає, що відсутній обґрунтований сумнів у невідповідності судді критерію доброчесності та професійної етики за показником незалежність, однак Комісією враховані вказані обставини при оцінюванні судді за критеріями професійної етики та доброчесності.

Стосовно тверджень ГРД про те, що суддя допустила академічну недоброчесність, Комісією було встановлено таке.

Мірінович У.А. захистила дисертацію на тему «Принципи (засади) організації судової влади, що закріплені в спеціальному законодавстві України про судоустрій» у Приватному вищому навчальному закладі «Львівський університет бізнесу та права» та 17 січня 2014 року їй присуджено науковий ступінь кандидата юридичних наук зі спеціальності «Судоустрій; прокуратура та адвокатура».

На переконання ГРД, наукова робота судді містить плагіат, оскільки кандидат від свого імені використовує результати чужої наукової, зокрема Ківалов С.В., Харитонов С.В. та ін. 2005 – Кодекс адміністративного судочинства України. Науково-практичний коментар (книга) та Щорічну доповідь уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан дотримання захисту прав і свобод людини в Україні.

Частиною першою статті 42 Закону України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII визначено, що академічна доброчесність – це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.

Комісія відзначає, що факти порушення академічної доброчесності виявляє уповноважений колегіальний орган управління закладу вищої освіти. Такі заходи належать до виключних повноважень цього органу і не можуть здійснюватися будь-яким іншим суб’єктом.

Попри це Комісія надає оцінку обставинам, які можуть свідчити про академічну недоброчесність, в контексті здійснення своїх повноважень щодо перевірки відповідності судді вимогам і стандартам професійної етики та доброчесності в сукупності з іншою інформацією, яка є в суддівському досьє, та поясненнями судді щодо цих обставин.

Комісією встановлено, що застереження, які були зазначені ГРД щодо часткового відтворення тексту дисертації не стосуються безпосередньо положень наукової новизни дисертації Мірінович У.А., а є описовою частиною загальнотеоретичних роздумів, які зустрічаються не тільки в дисертації, але й в інших виданнях, у тому числі рішеннях Європейського суду з прав людини, і вони не носять систематичний характер.

Отже, зважаючи на несистемність здійснених суддею запозичень, у Комісії відсутній обґрунтований сумнів у невідповідності судді критерію доброчесності та професійної етики за показником чесність, однак вказані обставини враховані при оцінюванні судді за критеріями професійної етики та доброчесності.

Стосовно інформації, наданої ГРД, Комісія вважає пояснення судді прийнятними.

ІХ. Результати оцінювання судді на відповідність займаній посаді за критеріями професійної етики та доброчесності. 

Як встановлено пунктами 8–9 глави 2 розділу II Положення, відповідність судді критерію професійної етики та доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; дотримання суддівської етики, наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5–12, 13, 15–19 частини першої статті 106 Закону, та інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.

Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, зокрема:

1) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади;

2) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

3) результатів перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (за наявності);

4) декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді;

5) результатів регулярного оцінювання;

6) результатів перевірки декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді (за наявності);

7) висновків або інформації ГРД (за наявності);

8) іншої інформації, що включена до суддівського досьє.

Дослідивши інформацію, яка міститься в матеріалах суддівського досьє, Комісія не виявила відомостей про невідповідність витрат і майна судді та членів сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, невідповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, вимогам стосовно політичної нейтральності, про недотримання Кодексу суддівської етики та обставини, передбачені підпунктами 1, 2, 3, 5–12, 13, 15–19 частини першої статті 106 Закону. До дисциплінарної відповідальності суддя Мірінович У.А. не притягувалася.

Даних щодо невідповідності судді Мірінович У.А. антикорупційному критерію Комісією під час дослідження досьє не встановлено.

Відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5–8, 13 частини першої статті 106 Закону; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

Відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9–12, 15–19 частини першої статті 106 Закону; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; інші дані, які можуть указувати на відповідність судді критерію доброчесності, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

Комісія під час проведення співбесіди додатково оцінила показники професійної етики та доброчесності в 120 балів кожний.

X. Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання судді. 

За результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Мірінович У.А. набрала 786,375 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.

Критерії	Показники	Бал за показник	Бал за критерій
Професійна компетентність	Рівень знань у сфері права	88,875	233,875
	Рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні	73
	Ефективність здійснення правосуддя	65
	Діяльність щодо підвищення фахового рівня	7
Особиста компетентність	Когнітивні, емотивні, мотиваційно-вольові якості особистості	73	73
Соціальна компетентність	Комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості та моральні риси особистості	87	87
Професійна етика	Показники професійної етики	120	195
	Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності	75
Доброчесність	Показники доброчесності	120	197,5
	Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності	77,5
Всього			786,375

Ураховуючи викладене, керуючись підпунктом 4 пункту 16¹ розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, статтями 83–86, 88, 93, 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

Визначити, що суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Мірінович Уляна Анатоліївна за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 786,375 бала.

Питання щодо відповідності судді займаній посаді внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.

Головуючий                                                                                                      Віталій ГАЦЕЛЮК

Члени Комісії:                                                                                                  Олег КОЛІУШ

                                                                                                                             Руслан МЕЛЬНИК