218/ас-25

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:

головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА,

членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА (доповідач), Галини ШЕВЧУК,

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду Оксани ДУДАР,

представника Громадської ради доброчесності Ольги ПІСКУНОВОЇ,

розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Дудар Оксани Михайлівни здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

1. Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних адміністративних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.

1. Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
2. Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі – Положення про конкурс). Принципами проведення конкурсу є справедливість, законність, публічність, прозорість, відкритість і рівність умов для його учасників, об’єктивність, неупередженість та повага до прав людини (пункт 1.3 Положення про конкурс). Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду проводиться на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79³ Закону (пункт 1.5 Положення про конкурс).
3. За змістом частини другої статті 79³ Закону у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) цього Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону. Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
4. Частиною другою статті 83 Закону установлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Визначено критерії кваліфікаційного оцінювання: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
5. Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення про кваліфікаційне оцінювання). За змістом пунктів 1.1‒1.6 цього положення завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. Основні принципи кваліфікаційного оцінювання ‒ це автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.
6. Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (із змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних адміністративних судах (далі – Конкурс).
7. Частиною четвертою статті 83 Закону установлено, що однією із підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі в конкурсі.
8. Дудар Оксана Михайлівна звернулась до Комісії із заявою про допуск її до участі в Конкурсі як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, та про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

2. Стислий опис проходження першого та другого етапів кваліфікаційного оцінювання.

9. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 березня 2024 року № 84/ас-24 Дудар О.М. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
10. Відповідно до статті 85 Закону та пунктів 2.1, 2.2 Положення про кваліфікаційне оцінювання основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.
11. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.
12. Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах Конкурсу та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).
13. Рішенням Комісії від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах Конкурсу.
14. Відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.
15. Відповідно до пункту 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.
16. З огляду на зазначене вище Дудар О.М. отримала такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах Конкурсу: 1) когнітивні здібності – 51,3 бала; 2) знання історії української державності – 40 балів; 3) знання у сфері права та зі спеціалізації суду – 135 балів; 4) практичне застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації – 128 балів. Загальний результат за критерієм професійної компетентності – 354,3 бала.
17. Рішенням Комісії від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 допущено 67 кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, до другого етапу кваліфікаційного оцінювання – «Дослідження досьє та проведення співбесіди». Цим же ж рішенням установлено, що другий етап кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах Конкурсу, проводиться у складі Першої палати Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
18. Комісією 11 квітня 2025 року надіслано запит Дудар О.М. щодо надання пояснень та доказів (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують її відповідність критеріям особистої компетентності, за відповідною формою. У відповідь на запит кандидатом 28 квітня 2025 року надіслано до Комісії пояснення та докази. У своїх поясненнях Дудар О.М. навела інформацію, яка, на її думку, підтверджує її відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».
19. До Комісії 12 червня 2025 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді Дудар О.М. критеріям доброчесності та професійної етики.
20. Комісією у складі Першої палати 19 червня 2025 року проведено співбесіду з кандидатом. Під час співбесіди Комісією обговорено: а) результати дослідження досьє; б) відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критерію доброчесності та професійної етики.
21. Рішенням Комісії у складі Першої палати від 19 червня 2025 року № 109/ас-25 визначено, що кандидат на посаду судді апеляційного адміністративного суду Дудар О.М. за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання набрала 684,3 бала. Питання про підтвердження або непідтвердження здатності Дудар О.М. здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді винесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.

3. Розгляд питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критерієм професійної етики та доброчесності Комісією у Пленарному складі.

22. Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
23. Згідно з пунктом 126 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (зі змінами) у засіданні Комісії у пленарному складі з підстави, визначеної абзацом другим частини першої статті 88 Закону, розгляду підлягають рішення Комісії, ухвалені у складі Колегії, про оцінювання судді (кандидата на посаду судді) на відповідність критеріям, визначеним законом; висновок Громадської ради доброчесності, пояснення судді (кандидата на посаду судді), інші обставини, документи та матеріали.
24. Комісією у пленарному складі проведено співбесіду з кандидатом 28 липня 2025 року.
25. В основу висновку ГРД, затвердженого 11 червня 2025 року, покладено такі аргументи.
26. Дудар О.М. як суддя Рівненського окружного адміністративного суду ухвалювала рішення, які забороняли проведення мирних зібрань, зокрема:
27. Постановою від 21 грудня 2013 року в справі № 817/4513/13-а встановлено обмеження права на мирні зібрання шляхом заборони проведення масового заходу – безстрокової мирної акції протесту з встановленням наметового містечка біля Рівненської обласної державної адміністрації за адресою: м. Рівне, майдан Просвіти, 1.
28. Постановою від 24 грудня 2013 року в справі № 817/4547/13-а встановлено обмеження права на мирні зібрання в частині місця їх проведення та на прилеглих територіях з 25 грудня 2013 року без зазначення кола осіб, яких стосується така заборона. У постанові не вказано дату припинення заборони на збори, лише зазначено початок її дії (з 25 грудня 2013 року) та те, що постанова суду виконується негайно.
29. ГРД зазначає, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у рішенні від 07 червня 2017 року № 1426/2дп/15-17 дійшла висновку, що допущені суддею Дудар О.М. порушення при ухваленні постанови від 24 грудня 2013 року в справі № 817/4547/13-а вказують на наявність в її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 83 Закону (істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя). Втім, у притягненні Дудар О.М. до дисциплінарної відповідальності відмовлено у зв’язку із закінченням встановленого законом строку притягнення.
30. ГРД підкреслює, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) в таких випадках, коли посилання на конвенційні легітимні цілі є лише формальним, а натомість існують переконливі свідчення, що наведене обґрунтування необхідності обмеження свободи мирних зібрань не було істинним, є всі підстави стверджувати, що обмеження свободи мирних зібрань не мало легітимної мети.
31. Вислів «необхідно у демократичному суспільстві» в прецедентній практиці ЄСПЛ означає, що втручання у право на свободу мирних зібрань відповідає «невідкладним соціальним потребам» і, зокрема, є пропорційним поставленій законній меті (Stankov and the United Macedonian Organization Ilinden v. Bulgaria, § 87).
32. При цьому ЄСПЛ завжди розглядає втручання в контексті справи в цілому і визначає, чи було воно «пропорційним легітимній меті» і чи були причини, які озвучує влада для виправдання втручання, «відповідними і достатніми» (Christian Democratic People’s Party v. Moldova, § 70).
33. Навіть існування об’єктивного ризику застосування насильства під час мирного зібрання, зокрема у вигляді контрдемонстрації, не є підставою для його заборони. Це позитивний обов’язок держави створити умови для вільного вираження своїх позицій громадянами. Адже можливість насильницьких контрдемонстрацій не може, як таке, відняти це право (Christian Democratic People’s Party v. Moldova, § 23). Якщо ж існує теоретичний ризик насильницьких зіткнень, завдання поліції – стояти між двома групами, щоб забезпечити громадський порядок.
34. Додатково ГРД надано Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, однак потребує пояснення з боку кандидата.
35. Постановою від 22 серпня 2011 року в справі № 2а/1770/3666/2011 обмежено Комітету національного порятунку в Рівненській області право на перебування встановленого наметового містечка на Майдані ОСОБА_9 у м. Рівному, що розміщене у зв’язку з репресіями, які чинить влада щодо ОСОБА_10, ОСОБА_11, представників ВО «Свобода», ВО «Тризуб» та учасників Податкового майдану, в частині місця перебування – Майдан ОСОБА_9, та часу перебування – 23 серпня 2011 року, 24 серпня 2011 року, 27 серпня 2011 року, 28 серпня 2011 року.
36. Дудар О.М., ознайомившись із висновком ГРД, надала такі письмові пояснення щодо постановлення рішень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
37. Рішення у справах, зазначених у висновку ГРД, ухвалювались нею без будь-якого незаконного впливу, незалежно, керуючись лише власною оцінкою фактів та відповідно до свідомого розуміння права.
38. Так, Рівненським окружним адміністративним судом в особі судді Дудар О.М. 23 грудня 2013 року було розглянуто справу № 817/4513/13-а за позовом виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляла самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Рівненська обласна державна адміністрація, до ОСОБА_1 про обмеження права на проведення масового заходу.
39. Постановою суду позов задоволено повністю: встановлено обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання шляхом заборони проводити масовий захід – безстрокову мирну акцію протесту із встановленням наметового містечка біля Рівненської обласної державної адміністрації за адресою: місто Рівне, майдан Просвіти, 1.
40. Дудар О.М. також розглядалась справа № 817/4547/13-а за позовом виконавчого комітету Рівненської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Рівненський міський відділ Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, до ОСОБА_2 про встановлення обмеження права на проведення масового заходу.
41. Постановою суду від 24 грудня 2013 року позов задоволено повністю: встановлено обмеження права на мирні зібрання в частині місця їх проведення шляхом заборони на проведення безстрокової мирної акції (пікетування, пішої ходи, демонстрацій, зборів тощо) за місцезнаходженням Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області (за адресою: місто Рівне, вул. Хвильового, 2), Рівненського міського відділу Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області (за адресою: місто Рівне, вул. Пушкіна, 4), Управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області (за адресою: місто Рівне, вул. Пушкіна, 4) та прилеглих до них територіях з 25 грудня 2013 року.
42. Кандидат зазначила, що вказані рішення є законними та обґрунтованими, були прийняті нею оцінкою усіх наявних в справах доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні цих доказів та з’ясуванні всіх обставин.
43. Оцінюючи правовідносини між сторонами, Дудар О.М. керувалася положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Кодексом адміністративного судочинства України, рішенням Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 року № 1-30/2001.
44. Право кожного на свободу мирних зібрань, гарантоване статтею 11 Конвенції та статтею 39 Конституції України, не є абсолютним і може бути обмежено в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей. Таке обмеження може встановлюватись виключно судом за наслідками розгляду справ за позовами органів виконавчої влади або місцевого самоврядування.
45. Питання можливості громадян виказати свій протест проти влади в Україні завжди було актуальним, а особливо загострилося під час Революції Гідності. Оскільки конституційне право на мирні зібрання в Україні досі законодавчо не врегульоване, це категорія справ була і залишається для суддів доволі складною.
46. Розглядаючи категорію справ, що пов’язані з обмеженням права на мирні зібрання, суддя бере на себе відповідальність за наслідки такого зібрання, у тому числі негативні, які можуть настати у разі не обмеження права на мирні зібрання, у вигляді ушкодження здоров’я, загибелі людей, знищення майна тощо, як учасників акцій, так і осіб, які не брали участі у таких масових зібраннях.
47. Процесуальним законодавством, чинним на момент ухвалення рішень, судді першої інстанції було відведено досить незначний час для постановлення кінцевого рішення, який іноді обраховувався годинами та хвилинами (відповідно до частини четвертої статті 182 Кодексу адміністративного судочинства України – протягом трьох днів після відкриття провадження, а в разі відкриття провадження менш як за три дні до проведення відповідних заходів – невідкладно).
48. Кандидат зазначила, що у такі моменти ключову роль відіграє суддівський розсуд – власне переконання, припущення ризиків і загроз та/або обізнаність або, навпаки, необізнаність про певні факти.
49. У рішенні в справі «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року ЄСПЛ установив порушення статей 7 та 11 Конвенції, що випливають із прогалин в законодавстві, що стосується свободи зібрань, та підкреслив необхідність термінових конкретних реформ у законодавстві України та адміністративній практиці з метою приведення їх у відповідність до Конвенції (пункт 95 вказаного рішення).
50. Відтак, зазначає Дудар О.М., відсутність в Україні закону, який би регулював питання реалізації права, передбаченого статтею 39 Конституції України, з досконалими процедурами та критеріями, призводить до виникнення труднощів при розгляді справ такої категорії.
51. Кандидат також підкреслила, що судові рішення у справах № 817/4513/13-а та № 817/4547/13-а стосуються не акцій у мирних умовах, а акцій в умовах загострення суспільно-політичних подій у державі.
52. Практика ЄСПЛ вказує на те, що свобода зборів не є абсолютною свободою, оскільки може підлягати певним обмеженням і режимам. Однак допустимі обмеження мусять відповідати трьом основним умовам: бути передбаченими правом, пропорційними та необхідними в демократичному суспільстві. Така позиція ЄСПЛ викладена у справі «Austin and Others v. The United Kingdom» від 15 березня 2012 року.
53. У справах «Rassemblement Jurassien Urassien v. Switzerland» від 10 жовтня 1979 року, «Християне проти расизму та фашизму» проти Сполученого Королівства» від 16 липня 1980 року суд визнав допустимим обмеження владою мирних зібрань громадян, враховуючи складну політичну ситуацію і можливість виникнення конфліктів на цьому фоні.
54. Частиною першою статті 39 Конституції України встановлено обов’язок завчасного сповіщення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування про проведення мирних зібрань.
55. Рішенням Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 року № 1-30/2001 встановлено, що положення частини першої статті 39 Конституції України щодо завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій треба розуміти так, що організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення цих заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а мають служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. Строк завчасного сповіщення має бути достатнім і для того, щоб органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування могли визначитися, наскільки проведення таких зібрань відповідає закону, та в разі потреби, згідно з частиною другою статті 39 Конституції України, звернутися до суду для вирішення спірних питань. Тобто завчасне сповіщення є необхідним для забезпечення можливості організувати заходи щодо охорони громадського порядку.
56. У справах № 817/4513/13-а та № 817/4547/13-а повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про початок безстрокових мирних акцій не відповідають вимогам щодо подання у прийнятні строки, що передують даті проведення мирних зібрань. Так, повідомлення ОСОБА_1 про проведення мирної акції протесту починаючи з 19 год 00 хв 20 грудня 2013 року було отримано Рівненською міською радою о 15 год 40 хв 20 грудня 2013 року. Повідомлення ОСОБА_2 про початок безстрокової мирної акції процесу з 20 грудня 2013 року було отримано 20 грудня 2013 року о 20 год 00 хв. Ураховуючи, що намічені заходи передбачали залучення значної кількості учасників (близько 1 000 осіб та 10 000 осіб відповідно), відсутність завчасного сповіщення позбавляла позивача можливості у стислі строки вжити заходів щодо забезпечення безпеки проведення таких заходів, громадського порядку, прав та свобод інших людей.
57. Дудар О.М. пояснила, що норма про обов’язок організаторів попереджати органи влади про проведення публічних мирних зібрань не суперечить практиці ЄСПЛ, згідно з якою строки такого попередження повинні бути розумними та гнучкими. Європейський суд визнає також право громадян проводити мирні зібрання і без попереднього повідомлення органів влади, але лише в тому випадку, якщо такі заходи є стихійними (коли людям потрібно відреагувати на новину невідкладно). Про це йдеться зокрема у рішенні від 07 жовтня 2008 року у справі «Eva Molnar v. Hungary».
58. Проте, у справах № 817/4513/13-а та № 817/4547/13-а мирні зібрання не можна вважати стихійними, оскільки їх було заплановано організаторами з 20 грудня 2013 року, а з 01 грудня 2013 року на майдані Незалежності в місті Рівному вже тривала постійна безстрокова акція протесту з тотожними вимогами.
59. Кандидат зауважила, що керуючись принципом верховенства права при вирішенні питання, пов’язаного з проведенням масових заходів, суд повинен брати до уваги й те, яким чином реалізація прав і свобод однієї групи громадян вплине на можливість реалізації прав і свобод іншої частини суспільства.
60. Згідно з Сіракузькими принципами тлумачення обмежень та відступів від положень Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, прагнення захистити здоров’я населення може слугувати підставою для обмеження певних прав, якщо державі необхідно вжити заходів до усунення серйозної загрози здоров’ю населення або окремих осіб.
61. Дудар О.М. зазначила, що при розгляді указаних справ нею було враховано письмові докази, долучені позивачем: листи Рівненського міського управління Головного управління Держсанепідслужби, Управління освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації, Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, Управління охорони здоров’я Рівненської обласної державної адміністрації, відділу Державтоінспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області. Сукупність наведених доказів переконала її в тому, що позовні вимоги були обґрунтованими і такими, що підлягали задоволенню.
62. Кандидат підкреслила, що встановлені обмеження не порушували прав громадян на мирні зібрання, оскільки стосувалися лише визначеної частини міста Рівного та не перешкоджали проведенню таких мирних зібрань в інших місцях. Зокрема, безстрокова мирна акція з тотожними вимогами відбувалася поруч – на майдані Незалежності упродовж тривалого часу (з перших днів Революції Гідності) та без жодних обмежень. Виходячи з того, що Рівненська обласна державна адміністрація розташована у 500 м від майдану Незалежності, на якому тривала безперервна акція протесту, мету мирного зібрання – бути почутими, привернути увагу Рівненської обласної державної адміністрації – було досягнуто.
63. Дудар О.М. також послалась на Керівні принципи зі свободи мирних зібрань, розроблені Європейською комісією за демократію через право (Венеційською комісією) та Бюро демократичних інститутів і прав людини Організації з безпеки та співробітництва в Європі (вперше опублікованих у 2007 році), згідно з якими за певних обставин накладення владою обмежень на мирні зібрання може виявитися як необхідним, так і розумним рішенням. При цьому замість повної заборони організаторам варто запропонувати альтернативний час або місце проведення заходу.
64. Проте, зауважила кандидат, за обставин, що мали місце під час розгляду справ, зазначених у висновку ГРД, необхідності пропонувати альтернативний час або місце проведення заходу не було, оскільки поряд тривала безстрокова акція протесту з тотожними вимогами та без будь-яких обмежень.
65. Дудар О.М. пояснила, що суд не зазначив періоду, упродовж якого заборонено проводити масовий захід у зв’язку з тим, що організаторами було ініційовано безстрокові акції протесту.
66. Кандидат також вказала, що постановлені судові рішення узгоджувалися з судовою практикою, викладеною в довідці Вищого адміністративного суду України щодо вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами законодавства під час розгляду та вирішення впродовж 2010–2011 років справ стосовно реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо), направленій до відома окружним адміністративним судам згідно з постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року № 6.
67. Дудар О.М. наголосила, що ухвалюючи рішення у справах № 817/4513/13-а та № 817/4547/13-а вона дотримувалась принципу рівності усіх перед законом, не надавала жодних переваг, привілеїв будь-яким політичним силам, правлячим чи опозиційним партіям, об’єднанням чи громадським організаціям, жодному учаснику мирних зібрань.
68. Стосовно справи № 2а/1770/3660/2011, зазначеної у висновку ГРД, кандидат пояснила таке.
69. Рівненським окружним адміністративним судом в особі судді Дудар О.М. 22 серпня 2011 року було розглянуто справу за позовом Виконавчого комітету Рівненської міської ради до Комітету національного порятунку в Рівненській області про обмеження права на проведення масового заходу.
70. Постановою суду позов задоволено частково: обмежено Комітету національного порятунку в Рівненській області право на перебування встановленого наметового містечка на майдані Незалежності у місті Рівному, що розміщене у зв’язку з репресіями, які чинить влада щодо Юлії Тимошенко, Юрія Луценка, представників ВО «Свобода», ВО «Тризуб» та учасників Податкового майдану, в частині місця перебування – майдан Незалежності – та часу перебування – 23 серпня 2011 року, 24 серпня 2011 року, 27 серпня 2011 року, 28 серпня 2011 року.
71. Дудар О.М. вказала, що вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у оцінкою всіх доказів, які були у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні цих доказів та з’ясуванні всіх обставин у справі.
72. Під час розгляду справи суд дійшов висновку про реальність небезпеки заворушень, злочинів, загрози здоров’ю населення або правам інших людей, оскільки у період з 15 до 28 серпня 2011 року на майдані Незалежності було заплановано проведення масових заходів з великою кількістю учасників, зокрема дітей, з нагоди святкування Дня Державного Прапора України та Дня Незалежності України, та з огляду на надані в судовому засіданні пояснення представників відповідачів щодо наміру провести саме в ці дні ряду політичних акцій.
73. Додатково кандидат повідомила Комісії, що з метою підвищення кваліфікації під час розгляду справ, що стосуються обмеження права на мирні зібрання вона проходила відповідне навчання. Зокрема, у 2020 році брала участь у вебінарі, організованому громадською організацією «Вектор прав людини», на тему «Мирні зібрання та недискримінація: як враховувати інтереси різних груп». Також Дудар О.М. закінчила курс «Свобода вираження поглядів» за європейською програмою з навчання у сфері прав людини для представників юридичних професій.
74. У контексті обставин, що склалися в процесі кваліфікаційного оцінювання Дудар О.М. в межах Конкурсу, необхідно згадати, що однією із гарантій незалежності судді при здійсненні правосуддя є обмеження оцінки мотивів та підстав ухвалення судових рішень поза процедурою їх процесуального перегляду.
75. У Висновку № 3 (2002) та Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зауважено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЄС підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до ЄСПЛ.
76. Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути підставою для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
77. У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
78. Беручи до уваги наведені засади та стандарти, Комісія дотримується принципів незалежності правосуддя та не вдається до оцінки судових рішень.
79. Водночас Комісія виходить із того, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне дотримання прав та їх поновлення. Відтак у кожному випадку необхідно звернути увагу, що предметом перевірки під час кваліфікаційного оцінювання в межах Конкурсу є поведінка кандидата під час розгляду справи та ухвалення рішення на предмет дотримання завдань адміністративного судочинства. З цією метою Комісія повинна переконатися в тому, що правосуддя в тій чи іншій ситуації відбулося і в діях судді при ухваленні рішення немає ознак свавілля чи грубої недбалості, які б завдавали шкоди справедливому та незалежному судовому розгляду.
80. Комісія у складі Першої палати констатувала, що досліджені рішення, ухвалені Дудар О.М. у справах про обмеження права на мирні зібрання, в очах стороннього спостерігача створили враження обумовлених політичними мотивами та прийнятих під незаконним впливом відповідних політичних сил, про що зокрема свідчить і висновок ГРД. У зв’язку з викладеним Комісія у складі Першої палати вирішила зменшити бали за критерієм професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «незалежність».
81. Комісія у пленарному складі не підтримує висновки Першої палати, що досліджені обставини свідчать про суттєву невідповідність показникам професійної етики та доброчесності, а натомість вважає це істотною невідповідністю таким показникам.
82. Комісія наголошує, що суддя у межах своїх повноважень має забезпечити дотримання об’єктивного, безстороннього, неупередженого, незалежного та справедливого розгляду справ та конституційних засад судочинства. Однак, ухвалюючи судові рішення, зазначені у висновку ГРД, в період гострого соціального конфлікту, коли суспільство особливо потребувало від суду прояву найвищих стандартів неупередженості та незалежності, Дудар О.М. не продемонструвала належного рівня внутрішньої незалежності.
83. Відповідно до статей 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, доповідачем на голосування поставлено пропозицію про визнання Дудар О.М. такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді. «ЗА» визнання кандидата такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя, проголосувало шість членів Комісії (Роман КИДИСЮК, Надія КОБЕЦЬКА, Олег КОЛІУШ, Володимир ЛУГАНСЬКИЙ, Руслан СИДОРОВИЧ, Галина ШЕВЧУК),  «ПРОТИ» – шість членів Комісії (Михайло БОГОНІС, Віталій ГАЦЕЛЮК, Руслан МЕЛЬНИК, Олексій ОМЕЛЬЯН, Андрій ПАСІЧНИК, Роман САБОДАШ).
84. Таким чином, кандидат на посаду апеляційного адміністративного суду визнається такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.
85. Ураховуючи викладене, керуючись Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України

вирішила:

визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного адміністративного суду Дудар Оксана Михайлівна не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.

Головуючий                                                               Андрій ПАСІЧНИК

Члени Комісії:                                                            Михайло БОГОНІС

                                                                                    Віталій ГАЦЕЛЮК

                                                                                    Роман КИДИСЮК

                                                                                    Надія КОБЕЦЬКА

                                                                                    Олег КОЛІУШ

                                                                                    Володимир ЛУГАНСЬКИЙ

                                                                                    Руслан МЕЛЬНИК

                                                                                    Олексій ОМЕЛЬЯН

                                                                                    Роман САБОДАШ

                                                                                    Руслан СИДОРОВИЧ

                                                                                    Галина ШЕВЧУК